Хто для мене найближча людина? Звичайно ж, моя улюблена матуся! Дорожче її у мене немає людини на всьому білому світі! Мама подарувала життя мені і моєму старшому братові. Я дуже їй за це вдячна!
Мама — мій найкращий друг. Вона завжди до в скрутну хвилину, підтримає мене, дасть добру пораду. Ми з мамою багато часу проводимо разом. Коли я була зовсім маленька, вона проводжала мене в дитячий сад, а потім ми разом поверталися додому, гуляли, читали книжки, ходили в магазин. Та й зараз я дуже люблю бувати удвох з матусею. Ми як дві подружки веселимося або сумуємо, а іноді мріємо. Дуже цікаво готуємо програму до свят, особливо Новорічних: ми вбираємося в костюми, інсценуємо свої постановки, які складаємо втрьох з мамою і братом. Але найцікавіше наше заняття — це читання. Ми по черзі читаємо вголос книги, які раніше підбирала мама, але тепер все частіше я ділюся з нею цікавими новинками. І в такі хвилини я відчуваю, що немає людей ближче нас з мамою.
Взагалі мені дуже пощастило, тому що моя мама — вчитель початкових класів і вона була моєю першою вчителькою! Мама навчила мене читати і писати, вирішувати важкі рівняння і завдання. Цьому вона вчить всіх своїх учнів. Я знаю, як непросто бути хорошим учителем. Скільки зошитів доводиться перевіряти кожен день! А скільки книжок читати! Мама засиджується за своїми «уроками» до пізньої ночі! Мені дуже подобалося вчитися у мами, хоча до мене вона часом ставилася суворіше, ніж до моїм однокласникам. Я не ображаюся на це, розумію, що мама бажає мені тільки добра! Мама — хороший учитель, її люблять багато учнів і батьки, поважають колеги по роботі.
А як смачно вміє готувати моя матуся! Пальчики оближеш! І млинці, і оладки, і пироги, і котлети — все їй вдається. А на дачі мама любить вирощувати квіти. Вона сама придумує, що і де посадити. Здорово виходить! І нас все літо радують які-небудь квіти!
Я дуже люблю свою маму, намагаюся у всьому їй бути помічницею і не засмучувати її. Моя матуся — найкраща, бо вона моя!
Революція Гідності — це час пробудження людей, здатність піднятися над власними інтересами заради кращого майбутнього. Ця велика віра вела вперед попри кулі снайперів, кийки «беркутівців» та тисячі кримінальних справ, які порушували проти майданівців. «Серце Європи б’ється в Києві», — сказав французький філософ зі сцени Майдану. Нині воно б’ється в кожному з нас, хто вірить в Україну, захищає її на всіх фронтах від зазіхань агресора. Своїми спогадами про події 2013—2014 років із «Голосом України» поділилися народні депутати, безпосередні учасники подій на Євромайдані. Боротьба ще не завершена, переконані вони. Але внутрішнього настрою та рішучості їм не позичати.
