Написати мiнi твiр на тему "у творах тараса шевченко - нетлiнний вогонь пам'ятi народу (обсяг 1,5 сторiнки) викорисати однорiднi члени речення. ускладнiть речення поширеними звертаннями (не менше 2) уведiть у текст риторичнi запитання чи оклики (не менше 2) пiдкреслiть их.

Рано чи пізно кожен з нас замислюється про своє призначення і місце в світі. Іноді це відбувається в юності, а іноді люди проживають життя, не замислюючись, і в старості пожинають плоди безглуздо прожитих років. Мені здається, що думати про своє призначення важливо і потрібно, адже від цього може залежати доля. Пошуки себе і свого місця в світі – завдання непросте, однак, чим раніше людина починає замислюватися про це, тим краще. Місце в світі – це, насамперед, професія. Я вирішила стати вчителем, тому що саме в цій професії я зможу відчувати, що приносять реальну користь. У сучасному світі дітям часто бракує любові, живого людського спілкування, грамотного ради. Нинішні батьки потопають у власних щоденних турботах, і часто їм не до дітей. Я впевнена, що школа може впоратися з цією проблемою. Хороший вчитель – це не тільки викладач певної дисципліни, але ще друг і наставник. Тому так важливо давати дітям тепло й увагу, у першу чергу. Кожна людина прагне до гармонійного життя, нехай навіть несвідомо. Однак гармонію кожен уявляє по-своєму. Я вважаю, що важливо реалізувати себе у всіх сферах життя, тому в майбутньому мені б хотілося створити сім'ю і виховати хороших дітей. Таким чином, питання про пошук свого місця в житті – питання дуже складне, і може знадобитися дуже багато часу, щоб відповісти на нього. При цьому очевидно, що варто замислюватися про такі речі, щоб згодом не довелося каятися в своєму бездіяльності або гірких помилок, скоєних в поспіху. Для себе я вирішила, чого хочу і до чого варто прагнути. Сподіваюся, що обставини будуть складатися сприятливо, і моє життя буде цікавою, насиченою і гармонійною.

Мое отношение к разным молодежным организациям Говоря о молодежном движении, я постоянно будто ставлю себя перед выбором, к какой организации присоединиться. И в то же время рассуждаю, нужно ли это мне. В годы юности моих родителей существовала лишь одна молодежная организация — комсомол. Мои родители были комсомольскими активистами, однако это никоим образом не им в последующей жизни. Изменился общественный строй — изменилось и отношение к комсомолу. Мои родители очень тепло вспоминают свои комсомольские годы, ведь это были годы их юности. Комсомол воспитывал у них активную жизненную позицию, однако это никак не отразилось на материальном обеспечении нашей семьи. Всю жизнь мои родители тяжело работают, хотя и не всегда получают за это заработную плату. Они обычные трудяги, честные и порядочные люди, но в настоящий момент этого мало. Их, конечно, уважают на работе, но уважением сыт не будешь. Мне хочется жить лучше, чем они. Я хочу хорошо одеваться, иметь хорошую машину, потому что уверен, что автомобиль — это не роскошь, а средство передвижения. Но как достичь всего этого? Нужны ли для этого молодежные организации, если они никоим образом не в жизни?