Григорій Сковорода – одна з найпомітніших постатей української літератури. Він жив в період зародження капіталістичних відносин між Росією та Україною, під час кріпосницького гніту. Його обурювали тогочасні несправедливі порядки, прагнув змінити становище, коли дармоїди живуть за рахунок праці мільйонів знедолених.
Незважаючи на те, що його твори було заборонено друкувати, вони поширювалися за до листування. В них він розкриває питання про необхідність пізнати самого себе, про людське щастя, викриває і засуджує негативні риси людей, оспівує свободу. У своїх байках він підносить хороші якості людини : працьовитість, чесність, доброту, скромність та осуджує прагнення до багатства, високих посад, зарозумілість. Основними поняттями філософії і творчості Г.Сковороди є поняття «щасливої людини» та «сродної праці» - кожен повинен робити те, для чого народжений. Багато висловів Сковороди й на сьогоднішній час не втратили актуальності.
Так, у байці «Бджола і Шершень» автор викриває людей, які живуть за рахунок крадіжки чужого, лише для задоволення своїх потреб, примх. У цій байці показано, що у праці людина пізнає радість, а у безділлі – деградує.
У байці «Дві курки» розповідається про розмову між Дикою та Домашньою Куркою. Основна думка цієї байки : наука полягає не в знанні, а в роботі. Знання без діла – марна справа.
За своє життя він створив тридцять байок, які були високо оцінені Іваном Франком. Григорій Сковорода любив Україну та сподівався, що в майбутньому ми створимо краще суспільство, і що настануть кращі часи. "
Объяснение:
Прийшла в наш ліс чарівниця Осінь. Змахнула вона своїм чарівним пензликом, і стали там відбуватися справжні дива.
Листя берізок перетворилося на золоті монетки, листя кленів — на різнокольорові зірки, листя липи — на жовті сердечка, листя осик — на червоні ліхтарики. А на горобині з’явилося намисто з яскраво-червоних ягід.
Маленький паж — осінній вітерець — теж вирішив трошки поворожити, але захопився. І полетів на землю золотий дощ. Обсипалися золоті монетки, помаранчеві й червоні зірки, жовті сердечка. Поникли берізки, затремтіли осики, зітхнули клени. Красуня Осінь, щоб хоч трохи порадувати лісових мешканців, підхопила опале листячко та змусила його танцювати в осінньому вальсі листопаду. А потім виткала з нього строкатий килим і вкрила ним лісові доріжки та стежини.
Сумно, але неймовірно гарно!
