Вправа 210. прочитайте речення. підкресліть лише складені іменні присудки і визначте б їх вираження.

1. я для інших одцвів, я під серцем сховав свої квіти, я від ока чужого туманом осіннім укривсь. але якось вночі підійди і торкни мої віти — я тобі засвічусь, як нікому іще не світивсь (в. симоненко). 2. як він любив цю переджнив’яну і жнив’яну пору, коли після всіх тривог тиха містерія нив ставала радістю душі (а. стельмах). 3. ця любов була, мабуть, найголовнішим джерелом його творчості; вона шоразу повертала йому натхнення і нагадувала, в ім’я чого він працює; вона була і сенсом його схвильованості, і суттю мислення (д. павличко). 4. очі його були широко відкриті, в їхній глибині теж летіли білі тіні, а уста — розтулені й ледь-ледь усміхнені (ю. мушкетик). 5. день був ясний, сонячний, проте холодний (ю. мушкетик). 6. буду мріяти й жити на крилах надій (д луценко). 7. віз наш увесь дерев’яний: дід і прадід були чумаками, а чумаки не любили заліза (о. довженко). 8. ми — смертні. та знайте: народ не вмира! (в. симоненко) 9. вечір був м’який, теплий, настояний на степових пахощах (о. гончар).