Людина здавна оточувала себе красивими речами, вона не може без цього жити. Можливо, усе почалося з первісних малюнків усередині печер первісних людей. Про це не відає ніхто.
Хтось із мудрих сказав: "Прекрасне — це символ морального добра". Прагнення людини до красивого залишається незмінним упродовж віків. Людина хотіла передати неповторні явища природи чи свій стан — вона стала створювати первісну мелодію та пісні. Людина прагне зберегти для себе й онуків щось дивовижно неповторне (пейзаж, особливо інтер'єр, видатну особу тощо) — вона бере до рук звичайного пензля.
І так у всьому, що пов'язано з життям людини. Навіть зараз за повір'ям чи певною традицією належить вагітним жінкам не дивитися на щось потворне, недосконале, а спрямовувати свій погляд на красиве: квіти, зорі, приємні обличчя, спів птахів, ніжну музику, приємну мову.
Прекрасне й добре в житті — завжди поруч, бо все це йде не стільки від розуму, скільки від душі, від нашого відчуття. Позитивні емоції спонукають до того, що в людини з'являється добре ставлення до навколишнього світу і бажання самому творити добро.
Объяснение:
Відповідь:
Колись давно, коли на світі панували звірі, жили собі два вовки.
Любили вони їсти варенички, готові були з'їсти хоч десять мішків цієї страви! Один раз до них приходить лисичка, і каже:
- Ну раз ви готові з'їсти стільки вареників, до мені?- хитро питає руденька.
-А яка нам з цього користь?- питають ті- І до чого тут вареники?
-Ну я ще не договорила- сказала солодко лисонька- я вам дам хоч цілу тонну вашої улюбленої страви, тільки якщо ви мені до , але раз ви відмовились то...- не встигла та договорити і вовки її знову перебили.
-Ми готові на все!- крикнули сірі.
-Тоді йдіть туди куди скажу, йдіть в той темнющий, старющий ліс. І зірвіть ягоди м'ятні. Я зроблю зілля і зроблю вам цілу тонну вареників!
Вовки зібрались і пішли в ліс. А й дійсно він темнющий і старющий! Ще й вітер виє. Звірам було страшно та непривично. Але заради улюбленої їжі вони готові на все!
-Друже, тут так темно, я нічого не бачу.
-А мені дуже холодно.
Вони скаржились один одному, але таких ягід не могли знайти.
І тут вони побачили ворону.
-Що ви тут так пізно ходите? Невже щось шукаєте?
-Вороно, до ,будь ласка. Ми не можемо знайти ягіди м'ятні..
Ворона залилася сміхом
-Ви не перші хто їх шукає, але ви їх тут не знайдете. Як і в цілому світі!
Вовки перелякались і не розуміли, що їх обманули.
-Їх не існує!
-Як не їснує, нам лисичка-сестричка сказала що вони тут ростуть!
-Вас обманули, але я вам до , проведу вас з цього місця.
І тоді вовки зрозуміли один урок, ніколи не вір тому, в чому не впевнений!
Пояснення:
