Решить к тексту.
сонет 132.
як не любов, то що це бути може?

а як любов, то що таке вона?

добро? — таж в ній скорбота нищівна.

зло? — але ж муки ці солодкі, боже!

горіти хочу? бідкатись негоже.

не хочу? то даремно скарг луна.

живлюща смерте, втіхо навісна!

хто твій тягар здолати ?

чужій чи власній долі я служу?

неначе в просторінь морську безкраю,

в човні хисткому рушив без керма;

про мудрість тут і думати дарма —

чого я хочу — й сам уже не знаю:

палаю в стужу, в спеку — весь дрижу.

1.яким є настрій вірша?

2. кому присвячено цей твір?

3.чиїми очима ми бачимо лауру?

4.яку долю передбачає автор лаурі?

, , больше нету

Називний (що? хто?) місто,зброя                                                                       Родовий (кого? чого?) міста,зброї                                                                     Давальний (кому? чому?) місту, зброї                                                               Знахідний (кого? чого?) місто, зброю                                                                 Орудний (ким? чим?) містом,зброєю                                                                  Місцевий (на кому?, на чому?) в місті, на зброї                                                  Кличний  місто зброє

Я змінююся!

Мої батьки — прихильники здорового життя. І коли ми виїжджаємо за місто, багато уваги приділяють фізичній активності. Батько з мамою бігають кроси вздовж річки, купаються до пізньої осені. Звісно, й мене намагаються привчити до цього. Я відмовлявся(-лася) купатися восени. Але коли почув(ла), що Даринка Лисенко, моя сусідка по квартирі, кутається з батьками в ополонці, я теж зацікавився(-лась). І ось у жовтні ми виїхали з батьками на беріг річки. 
Погода була чудова: сонечко пригрівало, наче у серпні, тільки жовте листя нагадувало, яка зараз пора року. 
Батьки мої дуже здивувалися, коли я почав(ла) розминатися без нагадування. Потім пробіг(ла) разом з ними деяку відстань. Найбільше здивувало їх моє бажання викупатися. Мама не на жарт сполохалась і сказала, що категорично забороняє мені навіть наближатися до води, запевняючи, що для купання у таку пору треба готуватися ще влітку. Але батько несподівано підтримав мене. 
Що сказати? Вода мене обпалила. Був я в річці лічені хвилини, але наступного дня не міг(не могла) піднятися з ліжка, щоб піти до школи. Мене трусило, мабуть, від температури, з носу лило, з очей капали сльози. Звісно, почав(ла) кашляти. 
Поки я одужував(ла), у мене був час, щоб все обміркувати. Одного мого бажання зрівнятися з Даринкою Лисенко замало. По-перше, мама має рацію: загартовування треба починати влітку. 
По-друге, треба готувати своє тіло не тільки для холоду, але і для серйозних фізичних навантажень. Попри все моє бажання я не міг(не могла) пригадати, коли я востаннє робив ранкову зарядку. Я не любив(не любила) бігати на уроках з фізкультури.
По-третє, щоб досягти мети, треба чітко дотримуватися режиму, розпорядку дня. Не сидіти до пізнього вечора біля комп'ютера або телевізора, а вийти перед сном подихати свіжим повітрям, лягати спати в один той самий час. Тоді не треба буде мене будити вранці з такою наполегливістю, як мама. Даринка займається в секції боротьби — це у дівчат вважається дуже модним захопленням. А я дивлюсь спортивні змагання лише по телебаченню, сидячи у своєму улюбленому кріслі і поїдаючи цукерки. 
Треба сказати, що я здолав(ла) свою застуду швидко. Я став(ла) іншою людиною. Я почав(ла) змінюватися. Я з повним правом можу назвати себе прибічником здорового життя.