1. які значущі частини слова ви знаєте? дайте визначення, наведіть при-
клади. чому корінь називають головною значущою частиною слова?
2. чим відрізняються поняття слово з нульовим закінченням і слово без
закінчення?
3. знайдіть спільнокореневі слова і запишіть їх в окремі ряди.
міст, місто, місток, заміський, приміський, мостовий. селянський,
сільський, сіль, сольовий, присільський. зорати, зоряний, зораний,
оранка, ранній, зірниця, зоря.
4. від поданих слів утворіть і запишіть назви осіб за місцем проживання чи
національністю.
край, канів, кривий ріг, полтава, мінськ, болгарія, ялта, харків,
рига, париж, литва, латвія, сибір, кавказ, камчатка, грузія, осетія,
брянськ, петербург, канів, львів, афганістан, індія, китай.
5. які суфікси словам позитивного емоційного забарвлення
(здрібнілості, пестливості), а які — негативного (згрубілості)? ​

Синтаксичний аналіз речення.    

Члени речення:

Книги – морська(~~) глибина(═): хто в них(_._) пірне(═) аж до дна(_._), той, хоч і труду(_ _) мав(═) досить(_._), дивнії(~~) перла(_ _) виносить(═).  

Частини мови:

Книги(ім.) – морська(прикм.) глибина(ім.): хто(займ.) в(прийм.) них(займ.) пірне(дієсл.) аж(частка) до(прийм.) дна(ім.), той(займ.), хоч і (спол.) труду(ім.) мав(═) досить(прислівн.), дивнії(прикм.) перла (ім.) виносить(дієсл.).  

Характеристика (+ схема):

1[Книги – морська глибина]: 3(хто в них пірне аж до дна), 2[той, 4(хоч і труду мав досить), дивнії перла виносить].  
[— - ═]: (с.с. ═), [— , (хоч і ═), ═]. 
*с.с. – сполучникове слово (хто)  

Речення складне із безсполучниковим та підрядним зв’язком, розповідне, стверджувальне;
1-е просте, двоскладне, поширене, повне, неускладнене;
2-е просте, головне, двоскладне, поширене, повне, неускладнене;
3-є просте, підрядне, займенник. – означ., двоскладне, поширене, повне, неускладнене;
4-е просте, підрядне, допустове, двооскладне, поширене, неповне, неускладнене;
(паралельна підрядність 3-го і 4-го).  

"Вихованість — це вміння поводитись". Що ж означає вміння поводитись у колективі? Бути вихованою людиною — це і вміння вітатись, і підтримувати в товаристві розмову, і правильно їсти, одягатись, і вміння поводитись у громадських місцях. 

Та неправильно мислять ті, хто вважає, що вихованість зводиться лише до гарних манер. Коли говоримо "вихована людина", ми маємо на увазі щось більш глибоке в людині, і передусім внутрішню інтелігентність. А це означає бути уважними до інших, тактовними, скромними. 

Бути ввічливою, вихованою, витриманою людиною не так-то легко. Тут потрібні і самодисципліна, і готовність іноді поступитися власними вигодами, звичками і, найголовніше, почуття поваги до інших людей, до колективу, відповідальність за свої вчинки перед суспільством.