ть зробити вправу будь ласка.

1. Що робив Сіроманець усе життя?

Б- водив зграю

2. За що Чепіжний хотів знищити Сіроманця?

А- Бо той загриз його козу

3.  За що Сіроманець ненавидів Чепіжного („Сіроманець” М.Вінграновського)?

В- Бо той перебив зграю і вовченят;

4. Що трапилося після зустрічі Чепіжного з Сіроманцем?

В- до села прилетів вертоліт із мисливцями

5. Хто захищав Сіроманця?

Г- хлопець Сашко.

6. Що Чепіжний з мисливцями робили в лісі?

А- Копали яму-пастку;

7. Одного дня Сашко зрозумів, що Сіроманець:

В- сліпий

8. Де переховувався Сіроманець від переслідувачів?

Г- на полігоні.

9. Хто врятував його від неминучої голодної і холодної смерті?

А- льотчики

10. Як віддячив вовк рятувальникам?

Б- втік за першої ліпшої нагоди;

11. Куди втік Сашко з Сіроманцем?

Б- до Одеси

12. Чому Сіроманець наприкінці твору повернувся до Сашкового села?

А- щоб умерти;

Подробнее - на -

Объяснение:

 Людина виростає досить швидко. Спочатку це немовля, яке смокче соску і знає про світ лише те, що в ньому є матуся. Потім це дитина, яка весь час проводить разом зі своїми яскравими іграшками. Далі це школяр, який вив­чає навколишній світ по підручниках, сидячи за партою. І настає час, коли хлопець чи дівчина входять до пори юнацтва. Це переломний момент.

Кажуть, самовихованням треба займатися змалечку. Проте, як ним займатися, коли вранці уроки, а ввечері футбол і телевізор? Дійсно, коли людина вперше замис­люється про самовиховання, як правило, час уже втраче­но. Я вважаю, що самовиховання спочатку повинне на­правлятися батьками, а потім уже ставати власною роботою людини над собою. Батьки в цей час мають бути дуже дбайливими і ні в якому разі не давити на дитину.

Самовиховання спрямоване на створення людиною са­мої себе. Це труд, який нагадує роботу скульптора: щось треба відсікти, щоб решта виробу виглядала, як потрібно. Не можна сказати, що творення власної особистості про­ходить безболісно, навпаки — немало сліз доведеться нишком пролити й немалу правду сказати самому собі, поки вийде щось із цього труда. Та сліз годі жаліти: головне, щоб з-під шкаралупи егоїзму, обмеженості, злості вийшла на світ справжня людська особистість. Адже треба спершу витренувати свою душу, аби вона здатна була відгукнутись на все людяне, святе і чисте, що існує навколо нас.

Творення самого себе нагадує піднімання сходами або ж занурення у глибини: воно відбувається поступово, крок за кроком. І на кожному кроці треба чекати несподіванок, і не найгірша з них, коли обірветься страхуваль­ний трос. Добре, коли в цей час поруч опиниться справжній товариш, який зможе подати руку, підтримати словом і ділом. Пам’ятати тут треба ще одне: мета, до якої має привести самовиховання, повинна бути чітко визначеною. В іншому разі найважчий труд людського життя виявиться марним.

За найважчий труд має бути велика нагорода. Я вва­жаю, що найдорогоціннішою винагородою за працю над собою буде правильне розуміння свого місця в житті. І тоді прийде й успіх у роботі, і щасливе сімейне життя, і цікаве дозвілля. Будуть друзі, на яких можна покластися в усьому, навіть у найскладнішому. А людина, яка досягне цього, зможе з упевненістю сказати про себе: “Я виховав себе сам”.