Моє улюблене свято це новий рік.
Коли ми його святкуємо з сім'єю - мене переповнюють емоції. Для святкового настрою я завжди за тиждень до нового року прикрашаю будинок та ялинку, в чому мені допомагають батьки. В це свято мені завжди дарують багато приємних подарунків.
Отже, новий рік моє улюблене свято через його особисту атмосферу.
Объяснение:
1 речення, слово «свято» - _ _ _ _ _ _
2 речення, слово «з сім'єю» - _ _ _ _ _ _
3 речення, слово «емоції» -
4 речення, слово «настою» - _ _ _ _ _
4 речення, слово «за тиждень» - _ . _ . _ . _
4 речення, слово «будинок» - _ _ _ _ _
4 речення, слово «батьки» -
5 речення, слово «в це свято» - _ . _ . _ . _ .
5 речення, слово «подарунків» - _ _ _ _ _ _
5 речення, слово «атмосферу» - _ _ _ _ _
Мамо, уявляєш, я сьогодні посварився з Микитою!
- Через що, синку, ви ж ним найкращі друзі.
- Розумієш, він проміняв мене на тренування з футболу! Кожні вихідні ми з ним грали у футбол у дворі, а тепер він буде зайнятий у цей час у футбольній школі! А я ще допомагав йому відпрацьовувати паси та удари!
- І правильно робив! Адже мені здається, Микита мріяв попасти до футбольної команди.
- Так і є! Але як же наші прогулянки? Хіба вони йому не важливі?
- Я впевнена, що важливі. Проте вам доведеться знайти для них інший час. Хіба Микита ображався на тебе за те, що ти ходиш на свої заняття по скейтборду замість того, щоб грати з ним?
- Ні.
- Тож і тобі не варто. Порадій за друга, в якого збулася мрія. Справжні друзі те тільки допомагають у біді, а й радіють успіху один одного. Адже розклад тренувань не Микита вигадав, просто він такий у футбольній школі?
- Справді, мамо. Це не від нього залежить. Мабуть, я був неправий. Микита – молодець. Мені самому не стільки футбол подобається, скільки просто проводити час разом із ним.
- Думаю, ви можете бачитися у інший час та зайнятися чимось новеньким та цікавим.
- Згоден. Дякую, мамо. Піду подзвоню та вибачусь.. Скажу йому, що він молодець.
- Правильно. Ти – справжній друг!
Tweet
Діалог про справжню дружбу
- Чого ти така сумна, Маринко?
- Галя сказала мені, що я не справжня подруга.
- Чому?
- Я не дозволила їй взяти мою зелену ручку на природознавстві.
- Чому?
- Розумієш, вона мені самій була потрібна. Я виділяла нею найважливіше у конспекті. Якби ми робили це по черзі, то обидві не встигли б записувати. Я запропонувала їй взяти фіолетову, а вона мені відповіла грубістю.
- А що – без цих ручок неможливо записати конспект?
- Та можна! Писала б собі синьою та не образила б подругу!
- Почекай, ці ручки твої, ти маєш право дати чи не дати їх комусь. Ти ж хотіла поділитися, запропонувала те, що могла дати. А вимагати в тебе ручку, яка тобі потрібна, це якось не по-дружньому. Ще й грубити! Тут не ти повела себе, не як справжній друг, а Галя.
- Думаєш?
- Впевнена! Справжні друзі не ображаються через такі дрібниці й думають не лише про себе, а одне про одного.
- Ти маєш рацію. Дякую, Олю, за світлу думку!
Объяснение:
