Тарас і Козачковський, котрі були зачаровані врочистою вечірньою красою, мовчки спустилися вниз. Тарас, який був зачарований красою Дніпра, темної лісистої гори з монастирем, довго стояв під горою. Перед Шевченком вставали степи за Новопетровським укріпленням; вони були безмежні, спалені сонцем, безводні.
