(Виписати слова з орфограмами, погрупувати усі орфоргами за правилами).

Сучасний Львів, центр Львівської області, абсолютно справедливо вважається індустріальною, духовною та культурною столицею Західної України. Місто з населенням понад 900 тисяч жителів одночасно є найбільшим музеєм під відкритим небом: тут збереглося більше двох тисяч пам’ятників історії та культури. Старий центр Львова внесено до списку Всесвітньої Спадщини людства, а відтак визнано найбільшою цінністю планетарного масштабу.

Заснований у середині 13 століття князем Данилом Романовичем Галицьким, Львів отримав своє ім’я на честь його сина та спадкоємця Лева. За кілька десятиліть він став успішним торгово-ремісничим містом, релігійним і культурним центром Галичини. Упродовж століть Львів зберігав не змінене роками попереднє планування.

Це всесвітньо відоме місто-музей – унікальний сплав архітектурних і художніх традицій Східної Європи та творчої спадщини Італії та Німеччини. До речі, з давніх-давен тут живуть люди, які належать до різних культур і віросповідань. В архітектурі сучасного Львова змішалося багато стилів: готика і ренесанс, романтичний стиль і розкішне рококо, величний ампір і конструктивізм. Те, що на перший погляд здається непоєднуваним і суперечливим, тут утворило напрочуд гармонійну єдність, яку відчуває кожний, хто потрапить у це місто.​

     Я народилася та живу в Україні, це моя Батьківщина, мій улюблений куточок Землі. Я дуже люблю мальовничу українську природу. Безкрає синє небо, яскраве сонечко, густі трави та квіти, міцні стрункі дерева. В усі пори року вони для мене найпрекрасніші в світі. Хоч, я впевнена, на Землі є багато красивих місць, не схожих на мою країну, і для тих, хто там народився, вони – найгарніші. І я б також хотіла подорожувати та побачити всі дива світу на власні очі.

Тут, в моєму рідному краю, живуть мої найближчі люди – батьки та друзі, знайомі та сусіди. Завдяки ним я відчуваю себе частиною життя, почуваю себе як удома – потрібною та коханою. Люди, що живуть поруч зі мною, розділяють ті ж радощі, турботи та сподівання, незважаючи на те, хто вони за національністю та якою мовою розмовляють. Бо рідний край – це не місце на карті, не держава навіть, це кохання в серці.

Мій рідний край – це мова, пісні, книжки. Це знайомі з дитинства казкові герої. Це найперші спогади про власне життя. На мою думку, втратити все це – величезне горе. Згадуючи про людей, яким доводилося залишати Батьківщину та жити на чужині, я можу уявити, як важко їм було. А ще гірше – бачити свій рідний край у занепаді, зруйнованим війною…

Усі ми на Землі – добрі сусіди, кожен з нас іде непростим шляхом власного життя. Ми маємо поважати одне одного. Я хочу, щоб ми жили мирно, щоб назавжди зберегти недоторканими дорогі для нас рідні місця, що для кожного з нас свої власні.

Невже можна все це покинути і поїхати на чужину, де нема таких чудових краєвидів, розумних, доброзичливих та веселих людей, мелодійної та цікавої мови!

Read more: http://ycilka.net/tvir.php?id=877#ixzz41eaJuqCm

Відповідь:

особові:вони,нас, нами

пишуться разом :дехто, абиякий,нікого

його прийсвійний : його думки...

полимка вживання: пробачте мене - має бути мені

Відповідності:

Означальні - інший, кожний, сам, усякий

Присвійні - мій, свій , їхній, твій

Вказівні - той, такий, стільки, оцей

Неозначені - абиякий, хтось, декого

Відповідності:

Разом - Ані/хто, де/який, аби/що.

Двома словами - До/ні/кого, з/де/ким, при/якомусь

Трьома словами - Ні в якім, аби з ким, де в кого

Через дефіз - ані-хто, будь-який, казна-що.

Займенники через дефіз:  казна/що, будь/який, хтозна/що, невідь/який

Стоять у формі орудного відмінка : Нею, ніким, вона, себе

Займенниками є всі слова рядка : будь-де, бозна-хто, тобі, хтозна-чий