Створіть для прислівника візитівку ОЧЕНЬ

Цвірінькнути

Імена, тобто назви, мають багато частин мови. Імена предметів (це означає — їхні назви) мають іменники, наприклад: земля, вітер, Україна. Ці частини мови відповідають на питання: хто? що? залежно від того, означають вони живий чи неживий предмет.

Імена ознак предметів (які вони?) мають прикметники, наприклад: рідна (яка?) країна, поривчастий (який?) вітер, веселе (яке?) свято.

Імена чисел теж існують, як і їхній порядок при лічбі, — це числівники, наприклад: десять (скільки?), одинадцять (скільки?), другий (котрий?), двадцятий (котрий?) тощо.

Імена предметів, ознак і чисел без конкретної ознаки — це займенник, тобто той, хто замінює ім'я, — "замість імені". Для прикладу можна навести: такий (який?), він, вона, воно (хто?) тощо.

Названі частини ще називають самостійними, тому що кожна з них має свої граматичні ознаки, категорії на відміну від службових частин мови, які лише допомагають будувати речення.

Саме тому, що ці частини мови мають назву (ім'я), вони називаються іменними частинами мови. До них належать іменники, прикметники, числівники, займенники.

Людське життя.. .Неповторне та звичне, радісне й сумне, сповнене глибоких переживань, солодке, як мед, і гірке, як полин. Люди, їх мільйони.. .усі вони зовсім різні й чимось неповторні. Вони, мов ті зорі на небі, що горять своєрідним світлом.
Так, життя кожної людини - це стежина, устелена жовто-гарячими чорнобривцями, духмяними вишеньками, стежина з червоними та чорними тонами, як у пісні "Два кольори" - «червоне - то любов, а чорне - то журба». Бо й справді,кожне життя дається нам якоюсь дивовижною квіткою, яка вранці вмивається росою, зустрічаючи новий день, ніжно простягає руки-пелюстки до сонця, щоб захистило її від усього злого й недоброго, а ввечері тихо й сумовито складає свою голівку до матері-землі, сподіваючись наступного дня побачити цей світ кращим.