І. Прочитайте текст. Визначте його тему та основну думку. До якого
стилю мовлення він належить?

Тієї весни жодна чайка не загніздилася на луках, а всі притулилися на
островах, хоч як було тісно. Люди і раділи цьому, і сумували, бо щось було
не так, коли птахи покинули місця, в яких жили віками. І виявилося, що
недаремно, бо бачили птахи далі, ніж люди.
Весна і осінь видалися тоді дуже посушливими: сонце палило на полях
пшеницю, а на городах картоплю, і скрізь потягнуло страшенно воду, наче
хто висмоктував її з землі. Бо дощів не було, а джерела, що таїлись глибоко в
землі, теж кудись пропали - на луках, де колись гніздилися чайки, можна
було ходити в черевиках. І поодинокі дикі качки незабаром покинули гнізда
й вилетіли кудись. Лише на левадах у сажалках трималося трохи води, бо
були вони в низовині і викопані глибоко: із торф'яного споду ще вода нагору, і чайки вивели на острівцях дітей і кигикали
радісно в небі.
Проводжали тепер у вирій чайок багато односельчан і чекали їх навесні
теж мало не всім селом. І кожен, хто мав леваду, намагався зробити для них
хоч копанку, щоб чайка і в нього оселилась, бо поки гніздиться вона тут,
доти і вода тримається в леваді, а вода - це ж саме життя.
І щовесни прилітали вони на радість людям, купалися у весняному небі над
городами та кигикали на щастя усім. І гніздилися у кожного, хто того хотів і
зробив що-небудь для цього.
А в перший день усі чайки збиралися на Захаровій леваді, наче
показували людям, звідки вони родом пішли і хто перший зробив їм добро.

Захар вітав їх, стоячи на леваді, і показував руками, що можуть уже летіти,
куди захочуть, наче відпускав їх на інші левади (За Г. Кримчуком).

ІІ. Прочитайте ще раз текст. Складіть складний план. За планом
докладно перекажіть текст (письмово).

Проаналізуйте свій переказ за поданим планом (усно).

План аналізу переказу

1. Чи розкрито в переказі тему прочитаного тексту?

2. Чи передано основну думку?

3. Чи у правильній послідовності переказано текст?

4. Чи доречно поєднано типи мовлення?

5. Чи правильно побудовані речення розповіді, опису?

6. Чи збережено стиль прочитаного тексту?

Ружба — це достатку рiч, сварка — вороговi свято. Друзiв
сто — i мало ïх. Ворог — i один — багато. Д.
Бiлоус. У будинку людського щастя дружба зводить стiни, а любов
утворює купол. У цих словах К. Пруткова образно визначена роль
дружби в людських стосунках. Нинi, коли час збiгає надзвичайно
швидко, коли ритм життя набуває шаленого темпу, коли не
вистачає часу для спiлкування, а телебачення подекуди
замiнює людське спiлкування — чи актуальнi питання глибоких,
вiдданих дружнiх взаємин? Чи не замiщуються цi вiдносини
поверховими приятельськими, якi засновуються на спiльностi справ i
вiдпочинку? Дружба ушляхетнює життя, ïï шанували та
возвеличували мислителi давнини. Дружба, в оцiнцi Аристотеля, —
найнеобхiднiше для життя: адже нiхто не волiє жити без друзiв,
навiть якби вiн мав усi iншi багатства. Далi вiн роз'яснював:
Дружба ле тiльки неоцiненна, а й прекрасна — ми уславлюємо I того, хто любить своïх друзiв, мати багато друзiв — це чудово, а деяким навiть ! здається, що бути хорошою людиною i другом — це одне й те саме.Надзвичайно високо оцiнюється дружба в украïнськiй культурi й ментальностi. Розкриваючи велику силу дружби, Григорiй Сковорода наводить слова Плутарха:
Дружба, супроводжуючи життя, не тiльки додає втiхи й чарiвностi свiтлим його сторонам, а й зменшує страждання, i Бог, додавши до життя дружбу, зробив так, щоб все було радiсним, приємним i милим, коли друг поруч i разом iз вами втiшається. I як би пiдлесник не кував лихо, використовуючи насолоди i приємностi, треба знати, що вiн нiчого радiсного не вносить у дружбу.Сковорода навчав бути обачливим у виборi друзiв. Звичайно, час вносить своï корективи, але такi поняття, як дружба, любов завжди залишатимуться найвищими цiнностями. Вони являють собою якийсь таємничий процес, який неможливо запрограмувати, наповнюють життя радiстю спiлкування, взаєморозумiння, емоцiйно збагачують його. ”' У психологiï поняття дружба визначається як стiйкi iндивiдуально-вибiрковi мiжособистiснi вiдносини, якi характеризують взаємну прихильнiсть ïх учасникiв, взаємнi очiкування вiдповiдних почуттiв та вiддання переваги. Розвиток дружби передбачає слiдування ïï неписаному кодексу, що стверджує необхiднiсть взаєморозумiння, вiдвертостi та щиростi. Вона передбачає довiрливiсть, активну взаємодо взаємний iнтерес до справ та переживань iншого, щирiсть та безкорисливiсть почуттiв. Серйознi порушення кодексу дружби ведуть до ïï припинення, або до поверхових приятельських стосункiв, або навiть до перетворення дружби у ïï проз и лежнiсть — ворожiсть. Найбiльшоï iнтенсивностi досягає дружба в юнацькi роки та в перiод ранньоï зрiлостi, коли вiдзначається виняткова значущiсть вiдносин iз друзями, найбiльша частота зустрiчей i найбiльший обсяг спiльно проведеного часу. При цьому вiдносини мiж друзями наповненi глибоким емоцiйним змiстом i часто зберiгаються протягом усього життя.
Дружба виступає iнодi своєрiдною формою психотерапiï.
Вона дозволяє висловити потаємнi почуття, якi переповнюють
людину, та знайти пiдтримку тих, хто подiляє ïï думки.
Для мене друзi мають дуже велике значення. Це найдорожчi люди пiсля
батькiв. З ними я завжди можу бути вiдвертим. Разом iз друзями я швидше
знаходжу розв'язання будь-якоï проблеми, з ними легше виконувати
усiляку роботу, радiснiше проводити вiльний час. Я цiную своïх
друзiв, намагаюся не сваритися з ними й допомагати ïм завжди, коли
виникає потреба. Тож справдi, як стверджує украïнське
прислiв'я, людина без друзiв — що дерево без корiння.

"Україно! Ти для мене диво! І нехай пливе за роком рік, Буду, мамо горда і вродлива, З тебе дивуватися повік. "Так казав один з українських письменників. Україна багата своїми патріотами ! Відомими людьми ! Вони: Шевченко, Українка, ота ж Руслана та Клички - люблять свою державу, свою рідненьку неньку. Україну я люблю за те що вона моя батькивщина, за те що я народився на її землі, що я громадянин саме ціеї сильної держави! Україна багата не тільки відомими людми а ще й своєю родючою землею, корисними копалинами, рідкісними рослинами вона гордиться своїми портами і тваринницьким світом. Я пишаюся своєю державою і дуже її люблю. Я гадаю її є за що любити!