Найголовнішою ознакою мого трудового міста є його архітектура. У минулому столітті центр Харкова уособлював розкіш та індивідуальність, у тридцяті роки нашого століття — простоту і монументалізм пролетарської епохи. Але є у Харкова особливі ознаки місця, які уособлюють його самобутність: Держпром, "Дзеркальна течія", пам'ятник Кобзареві.
Особливо шанують харків'яни пам'ятник Тарасові Григоровичу Шевченку. Його встановлено в міському парку на вулиці Сумській. У минулі роки парк належав університету, він так і називався університетським садом, а тепер він має ім'я Великого Кобзаря.
Пам'ятник розміщенний так вдало, що його видно з кожної алеї. До того ж, шістнадцять фігур, які оточують постать Шевченка, розташовані по спіралі навколо центрального пілона. Вони краще простежуються з бокових алей.
Постать Шевченка видно здалеку, вона гігантських розмірів, близько шести метрів, тому Перехожі мають змогу вдивитися в обличчя видатного поета. Скульптор так вдало передав риси його зовнішності, що, здасться, можна уявити його вдачу: сміливість, допитливість, рішучість. Від усієї постаті віє бунтарством і непримиренністю.
Усі шістнадцять фігур, розташовані навколо трикутного гранітного пілона, здаються удвічі меншими за Кобзаря, проте теж добре простежуються. Особливо мене вражає жінка з немовлям на руках — Катерина. Оскільки цей пам'ятник я знаю з дитинства, то не уявляю Катерину іншою. Навіть читаючи твір, я бачу її саме такою, як на пам'ятнику. А далі, герої Шевченкових творів — гайдамаки, навіть повержені (одна постать лежача), вони дужі і вражаючі, бо вони — борці за волю, і козак-запорожець, і миколаївський рекрут, і селяни показані закутими, але нескореними.
Усі інші образи — уособлення більш пізньої доби — доби революцій і пореволюційних перетворень. І лише одна постать може бути уособленням усіх часів, це постать дівчини з книгою. Хоча в ній добре вгадується епоха років тридцятих, проте я вважаю її сучасною, бо нинішній молоді теж властивий потяг до знань, а Харків вважається найкрупнішим студентським містом в Україні. Символічно і те, що композицію розпочато і завершено жіночими постатями, адже образ жінки у творчості Т. Г. Шевченка — це образ України.
Скульптор М. Г. Манізер і архітектор І. Г. Лангбард ставили своїм завданням показати значимість Великого Кобзаря для минулого, сучасного і майбутнього. І це в тридцяті роки, коли українська культура потерпала від культу сталінізму! А українські актори Наталія Ужвій, Амвросій Бучма, Іван Мар'яненко, Олександр Сердюк залишили свій слід не лише в театральному мистецтві, а і в архітектурі, допомагаючи скульпторові у створенні пам'ятника.
Пам'ятник Т. Г. Шевченкові в Харкові було відкрито 24 березня 1935 року. Відтоді минуло багато часу, але кожний харків'янин пишається і тим, що цей пам'ятник є одним із найкращих у світі, і тим, що він став невід'ємною частиною нашого давнього і вічно молодого міста.
11. Поясніть розділові знаки в последнего реченні. ш. Знайдіть слова з ОРФОГРАМА «Написання разом и через Дефіс складних прікметніків». Поясніть написання. 39. I. Прочитайте текст, перекажіть его українською мовою, вживаючи Однорідні члени речення. Якими частинами мови по-ні с? У лісі уважний погляд людини обов'язково заме- тит роботу «місцевих архітекторів» птиця, звірів, насеко- мих. Це їх притулку, в яких вони рятуються від негоди, ростять дитинчат, та й просто живуть. Найвідомішими майстрами-будівельниками серед диких тварин вважаються бобри. Люди здавна захоплювалися їх умінням будувати будиночки-хатки, споруджувати греблі, створювати ондатра - водосховища. Далека родичка бобра- теж будує хатки, оточені водою. Але її будиночки менше 13 .і зроблені не з сучків, а з водних рослин, очерету і осоки. Сухий і міцний будиночок-дупло видовбує собі труже- нік-дятел. Він не любить старих квартир і кожну весну з- оружает собі нове житло. У залишених дятлами дуплах селяться шпаки, бурундуки, куниці. Великі орли і лелеки, у яких в природі майже немає ворогів, будують величезні гнізда з гілок і хмизу. Гніздо часом важить десятки кілограмів. Багато звірів і навіть птахи влаштовують собі підземні житла нори. Серед них найбільш зразковим будівниц- лем вважають борсука. Його нора з декількома входами тя нется на десятки метрів. У занедбаних борсуками нірках селяться квартиранти: лисиці, єнотовидні соба ки, шакали і навіть дикобрази. Утворюється цілий звері- ний містечко під землею. Багато цікавого можна гати в лісі, в полі, придивляючись до життя живіт- них і птахів. (В. Гусєв.) Комахи комахи; притулок.
