ответ:
природа буває жива та нежива. жива природа - люди, тварини, рослини, гриби, бактерії, віруси. нежива природа — сонце, місяць, зорі, повітря, вода, гірські породи, ґрунт.
жива природа не може існувати без неживої. усім живим організмам потрібні сонце, повітря, вода. жива природа постійно впливає на неживу. так, зелені рослини насичують атмосферу киснем і очищують її від вуглекислого газу. рослини необхідні для життя тварин, а тварини, в свою чергу, впливають на життя рослин.
для чого потрібна природа і що вона дає людям? природа чарує своєю красою. поглянь довкола: ти побачиш пишні троянди, пухнасті кульбаби, тендітні дзвіночки. прислухайся: почуєш спів солов'я, кування зозулі, плескіт моря і шум лісу.
людина – теж творіння природи, але особлива, розумна істота, тому повинна дбайливо ставитись до природи, охороняти її, вивчати її закони.
людина – це єдина істота, яка перетворює світ природи й утворює свій особистий світ. світ людини – це світ предметів, створених її працею. саме людина активно перетворює і свідомо змінює природу нашої планети. але це втручання має бути продумане, з урахуванням законів розвитку природи, щоб не викликати загибелі рослин і тварин, забруднення води, повітря, обміління річок, зменшення лісових масивів і т. ін. людству необхідно завжди пам’ятати, що природа – наш спільний дім. і від того, як його оберігають, залежить здоров’я всіх його мешканців.
объяснение:
Первинне латинське слово «Толерантність» означало пасивне терпіння, добровільне страждання, асоціювалося з такими поняттями, як «біль», «зло»! У XVI в. до цього додаються і інші значення - «дозвіл», «стриманість». З того-часу толерантність трактувалася і як поступка в питанні про релігійній свободі - дозвіл з боку держави і офіційної церкви відправлення інших релігійних, культів. Віротерпимість була історично першою і домінуючою формою прояву толерантності. Головним засобом досягнення толерантності в епоху Нового часу стало відділення церкви від держави, а також і відмова в праві карати іновірців. Важливо підкреслити, що терпимість до чужої точки зору не припускає відмови від її критики або від власних переконань.
Тобто сьогодні ми розуміємо, що термін «толерантність» (від латинського «толеран») - терпіння, переносимість, поблажливість. Словник іноземних мов трактує її як терпіння до чужих думок і вірувань. На сьогоднішній день толерантність розглядається в контексті таких понять як визнання, ухвалення, розуміння. Визнання - це здатність бачити в іншому саме іншого, як носія інших цінностей, іншої логіки мислення, інших форм поведінки.Толерантність у новому тисячолітт б виживання людства, умова гармонійних відносин у суспільстві.
