Решить Випишіть прикметники. Виконайте їх морфологічний розбір.
Глеястий берег переходив у зелений, засланий спорише-
вими килимами, моріжок*. Тут, на спориші, і викачувалися
купальники, гріючи ребра проти чарівного сонечка. Далі за
моріжком стояла могутня стіна сторічних берестків.
Ніяке дерево не шумить так журливо, як старі берести. На
вербах листя м'яке, ніжне, навіть лагідне. І шум вербовий ніж
ний і лагідний. Жерстяне дубове листя у вітровій викрещу
іскри, в його шумі гнів, завзяття, наступальний порив. І дури
не шумлять — гудуть. А берести, старі меланхоліки, беруть
серце в полон, сповнюють солодкими болями, заносять розпо
куди, аж плаче те серце — і не знати від чого: від туги, ВІД
щастя чи поривань (І. Семенченко).​

Як співає весна.

Найвеселіший місяць — травень. На різні голоси славлять весну дрозди, 

коноплянки, щиглики. А он здалеку озвалася іволга, десь закувала зозуля. Та найгучніший голос у соловейка. Його чути і в садах, і в гаях, і в парках.

Дрозди прекрасно співають, на зиму відлітають на південь великими зграями. 

Коноплянки навесні прилітають рано, у березні — перший половині квітня, в"ють гнізда у чагарниках. Їхня пісня складна й мелодійна.

Щиглики поїдаютьє комах-шкідників, насіння смітних трав. Пісня — дзвінкі трелі. Щигликів часто тримають в клітках.

Іволга лякливий птах, який живе, ховаючись у кронах дерев. Пісня самця іволги нагадує звуки флейти. 

Зозулі  своїх гнізд не будують і яєць не насиджують. За їх піснями люди рахують, скільки їм залишилося жити.

Соловейко — один з українських народних символів. Людину, яка гарно співає, часто порівнюють з соловейком.

Подробнее - на -

Объяснение:

На мою думку вислів, що сильного доля веде, а слабкого волочить правильний. Я вважаю, що більшою мірою все залежить від самої людини, а точніше від особистості, якою вона є. Потрібно дивитись на кожного не тоді коли він на коні, а тоді, коли він, впавши, зміг піднятись.
Звичайно, доля допомагає нам протягом нашого життя, але бувають випадки, коли вона, усміхнувшись, не допомагає, а навпаки. Інколи доля змінює людину кардинально. Людина робиться пихатою та зверхньою. Я не поважаю таких людей. По-пурше, вони самі себе не поважають, роблячи погані вчинки. Для мене прикладом в житті хорошим прикладом є мій друг Володимир Антошків, який вже на протязі довгого часу займається кік-боксом. Також він є призером всеукраїнських замагань та отримав книгу кандидата в майстри спорту. Його слова закарбувались у моїй пам’яті надовго: “Не той сильний, хто не падав, а той, хто, впавши, вставав”.
Іншим життєвим прикладом сильної людини є грецький напівбог Прометей, який стільки витерпів заради людей, але не здався, бо доля йому у цьому допомагала.
Звісно, варто згадати Григорія Многогрішного, який попри всі негаразди не здався. Як йому важко не було – він продовжував боротися. Отже, завжди поважайте себе та інших людей, тоді і доля вам усміхнеться, і Бог про вас не забуде.
Багато людей вважають, що доля – щось незмінне, дане від народження. Тому люди часто вимовляють ці слова з гіркою усмішкою: доля така, доля нещаслива, доля несправедлива і гірка. І мало хто задумується про те, що він сам будує свою долю: своїми вчинками, своїми справами, навіть своїми помислами, бажаннями, почуттями. Адже це так і є! Долею зовсім не заплановано єдиний у вашому житті хід. У кожної людини є кілька можливих варіантів долі, і кожна людина сама обирає свій варіант, хоча найчастіше сама не знає про те. А потім скаржиться: доля не склалась! А треба ж просто озирнутися в минуле і подивитися, де, в який момент ти звернув на саму невдалу доріжку, де ти збився з вірної, щасливої дороги. Можливо, ще не пізно повернутися туди, до цього підступному роздоріжжя, і піти іншою дорогою, більш щасливою.