СВІТ НАВКОЛО НАС
Виміть або обведіть потрібну літер, зніміть риску та розст
розділові знаки
1. Колір слова
А небо ч сте по молодому усміхн не. Воно с ніе так наче там всіяно
море ватошок і фіалок і півників і щ/иче всячину квітів/ф.
Мабу ь тому я в/фподобафе Д витися на небо бо з поміжсли усіх кол рів
найдущисче люблю синій. Іноді все вц ому світі уявляє ся мні синім тoпom
над дорогою; вази запряженннi кiн ми: до і. Але чомусь не можу уявити що о
молоко нашої корови Інски було синє. І чому/сь так само см тана для мене бітіє і
сир і вареники із сиром Як би стаи іншими не їв/би!
А якого катру слова? Тихесен_ко вимовляю слово зелений постає
переді мною все зелене і я вже чомусь не/сумніваюся що й саме це слово зеленого
кол ру. Вимовляю слово «мама» й уявляе_ся мені її добра усміжшка каре
іскрсте мрехтін/ння в очах лас/зкаве звучн/ння голосу. Жоден колір мабу_ь
не повязуется з/cї образом тіл_ки здаєт_ся наче сяє чимось золотистим від
очей в шневим од/т губ/n, йа/яблуками від/т рук. За цим щемко постає слово
«рідна» яке з/сдается, зовсім позбавлене кол ру а тіл ки дороге воно, ніжне
мов/ф усі кол_ри, у/взяті разом нужно: замініть риску та розставити розділові знаки та вставити потрібну літеру​

Заяц-очень чудесное/чудное животное. Зимой он линяет, и шёрстка становится у него белая. Совсем как первый, чистый снежок. А весной шёрстка совсем другая- светло коричневая. рыжая, либо чёрненькая. А бывают зайцы остаються такими, белыми.
Зайчики живут в лесу. Летом и весной питаются корнеплодами, растениями и ягодами.
Осенью иногда овощами- морковкой, огурцами. Хорошо едят зайцы и пшеницу, и зерно. А вот зимой откапывают трусишки-зайчишки под снегом листу, ветви.
Зайцы зимой и летом окраской шерсти. зимой-белая. как чистый снег. Летом- коричневая, совсем как земля.
У зайчишки множество врагов. Это- хищный волк, хитрица-лисица, крупные птицы, дикие собаки. Но заец хоть и трусливый окраской и ногами.
Зря говорят: заец -трус. Это совсем не так. если бы он был трусливым. слабым. хилым, то были зайцы-редкими животными. И были бы, занесенны в Красную Книгу, как вымирающее животное!

Поле між Незвиськом і Герасимовом, як на Чортовець їхати, називається Таборище. Там колись стояв козацький табір: вози, коні, худоба. Недалеко від табору козаки пекли собі хліб, і тому поле дотепер називається - Печирки. 
Козацьким військом командував отаман Сірко. Крім нього, були ще нижчі командири. Один з них, отаман Сивулька, щодня вчив молодих козаків битися, так як тепер вчать у армії молодих солдатів. Те поле, де козаки щодня вчилися військової справи, називається Сивулька. 
На цих полях відбулася велика битва з турками. 
Турки підійшли до Буковини. Козакам хтось подав фальшиву команду, і вони віддалилися від табору туди, де тепер поле Даличівка. Турки тим часом кинулися на табір, де було кілька козаків і отаман Сірко. Відбивалися, як могли, але спинити таку навалу було нелегко. Поки козаки добігли до табору, Сірко був зарубаний. 
Тут все перемішалося. Турки сподівалися, що ось-ось надійдуть татари розбити козаків, але до не підходила. Турки почали утікати. Козаки переслідували. 
- Хоти мир! - кричали вони, де тепер село Хотимир. Де тепер Обертин, турки повернули назад. На місці теперішнього села Годя Турка козаки з турками уклали договір, що більше ніколи турки не будуть нападати на Україну, тобто погодилися. 
А що сталося з татарською ордою, що йшла на до Тоді тут всюди росли ліси, було багато боліт, озер. Татари йшли понад Дністер, а ось де козаки - вони не знали. Не знали, як їм зайти в тил і ударити звідти. Десь вдалося їм зловити козака. Привели його до хана, і той каже: 
- Як поведеш нас туди-то й туди, то подаруємо життя і дістанеш ще багато срібла-злота. 
Козак подумав і каже: 
- Добре. Поведу. 
Аби не втік, хан наказав зв'язати йому руки, накинути аркан на шию. Йде козак наперед, за ним іде хан, а далі вся орда. Довів їх до великого болота, через яке йде лише стежечка, де навіть двоє лю¬дей не розминеться. Татари закричали: 
- Він заведе нас у пропасть. 
- Ні, - каже козак. - Я хочу перевести вас на той бік, бо іншої дороги нема. А як боїтеся, то не 'їдьте. 
Хан наказав їхати. Веде він їх, веде - завів у таке болото, що вже й стежки нема і коні тонуть. Хан замахнувся його зарубати, але ко¬зак стрибнув у багно, виринув чорний і знов сховався. 
- Чорт весь, - зі страху в хан. 
Коні повернути не могли, падали разом з татарами і гинули. Татари пробували вертатися без коней, але кладку хтось розібрав, і вони лишилися серед болота гинути. Село, що виникло пізніше, хотіли назвати на честь цього козака, але ніхто не знав його імені. Татари, яких переловили на болоті, сказали, що хан назвав його «чорт весь», то й село назвали Чортовець. 
А на місці битви хоронили полеглих. Найвищу могилу висипали отаманові Сірку. Кожен козак брав у шапку землі і висипав на його тіло. Тепер ту могилу трохи розсунули трактори, але поле люди називають і тепер - Могилка. 
Між Тарасівкою і Грушкою в Тлумацькому районі є теж могила, але там ніхто не похоронений, її висипали козаки шапками на честь того, що закінчилася війна з турками.