ответ:1. Особовими називаються займенники, які вказують на осіб, інших істот, предмети, явища, поняття: я, ти, він, вона, воно, ми, ви, вони. Всі особові займенники змінюються за відмінками й числами; займенник він змінюється і за родами.
2. Зворотним називається займенник себе, який вказує на того, хто виконує дію. Він не має роду, числа і називного відмінка; за іншими відмінками він змінюється.
3. Присвійними називаються займенники, які вказують на приналежність предмета першій (мій, наш), другій (твій, ваш), третій (його, її, їхній) чи будь-якій (свій) особі.Присвійні займенники (крім його, її) змінюються за родами, числами і відмінками, як прикметники. Займенники його, її є незмінними.
4. Вказівними називаються займенники, які вказують на предмет (цей, сей, той), ознаку (такий), кількість (стільки). Займенники той (отой), цей (оцей), такий (отакий) змінюються за родами, числами і відмінками, як прикметники. Займенник стільки змінюється лише за відмінками.
5. Означальними називаються займенники, які вказують на узагальнену ознаку: всякий (усякий), весь (увесь, ввесь), кожний (кожен), інший, сам, самий. Вони змінюються за родами, числами і відмінками, як прикметники.
6. Питальними називаються займенники, які містять у собі запитання про особу (хто?), предмет (що?), ознаку (який? чий? котрий?), кількість (скільки?). Займенники хто, що, скільки змінюються за відмінками, який, чий, котрий - за родами, числами і відмінками, як прикметники.
7. Відносними називаються займенники, які виконують роль сполучних слів для приєднання підрядних речень до головних. Це ті ж питальні займенники, але без питання.
8. Неозначеними називаються займенники, які вказують на неозначену (невідому) особу, предмет, ознаку, кількість: дехто, дещо, хто-небудь, що-небудь, якийсь, будь-чий і под. Вони утворюються від питальних додаванням часток казна-, хтозна-, будь-, -небудь, аби-, де-, -сь.
Неозначені займенники мають ті ж морфологічні ознаки, що й питальні займенники, від яких вони утворені.
З частками казна-, хтозна-, будь-, -небудь займенники пишуться через дефіс, а з частками аби-, де-, -сь - разом: казна-хто, хтозна-чий, будь-який, скільки-небудь; абиякий, дещо, хтось. Якщо між часткою і займенником є прийменник, то всі три слова пишуться окремо: аби з ким, будь для кого, хтозна в чому.
9. Заперечними називаються займенники, які вказують на відсутність особи, предмета, ознак, кількості: ніхто, ніщо, ніякий нічий, ніскільки. Заперечні займенники мають ті ж морфологічні ознаки, що й питальні займенники, від яких вони утворені за до частки ні. З часткою ні займенники пишуться разом. Проте якщо між часткою і займенником є прийменник, то всі три слова пишуться окремо: ні до кого, ні для кого, ні в якому і ін.
Объяснение:
ответ:Загальна граматична характеристика займенників
Займенникoм називається частина мови, яка вказує на предмети, ознаки, кількість, але не називає їх. Займенники подібно до іменників, прикметників і числівників, відповідають на питання хто? що? який? чий? скільки?. Наприклад: ти, вони, ніщо, жодний, мій, той, всякий, стільки.
Морфологічні ознаки займенника - це рід (якщо є), число (якщо є), відмінок. Одні займенники змінюються за відмінками, як іменники (я, він, хто, що і под.), інші - за родами, числами й відмінками, як прикметники (наш, деякий, нічий і под.). Займенники скільки, стільки змінюються за відмінками , як числівник два.
Синтаксичну роль у реченні займенник виконує ту ж, що й іменник, прикметник, числівник:
а) підмет: Ми не лукавили з тобою, Ми просто йшли; у нас нема Зерна неправди за собою. Хтось цілиться. Хтось впав. Хтось просить.
б) означення: Наша дума, наша пісня не вмре, не загине. Благословенна кожна мить життя на цих всесвітніх косовицях смерті.
в) додаток: Журбою не некличу собі долі, коли так не маю. Я тебе не сьозою - ждатиму.
г) обставина: Сідай же й ти коло мене. Шукайте цензора в собі.
д) іменна частина складеного присудка : Коли буду я навіть сивою, і життя моє піде мрякою, я для тебе буду красивою, а для когось, може, й ніякою .
Объяснение:вот, или это не то?
