Прислівниками є всі слова рядка:
пліч-о-пліч, опівдні, дехто;
нарешті, вранці, казна-що;
усередині, без кінця, чий-небудь;
збоку, завглибшки, ніколи;
ніхто, звечора, анітелень.

Осінь була суха, небо зоряне. Ледве блищала здалека тоненькою смужкою річка, темнів гай. Сонце тільки зійшло. Садок був уже пожовклий. Нога м’яко ступала по опалому листю, шелестячи сухим шелестом. Повітря було напоєне пахощами від того листя. І ці пахощі, і трохи холодне повітря, і червоне ще сонце бадьорили.У невеличкому круглому гайку було так само, як і в садку: жовто і напівмертво. Видно було, що за кілька часу й цього не буде, сніг укриє все, і все буде мертве. Та дарма! Зараз звідусіль віяло свіжістю, бадьорістю, силою. Це мертве віщувало незабаром живе.Те живе, що має прийти, що неодмінно мусить прийти, чулося в усьому: і в цьому свіжому повітрі, і в тому вічноосяйному сонці, і навіть у цьому жовтому листі, що, зогнивши, мусило дати початок новому буйному життю. Ні-ні, це була не смерть, а відпочинок — відпочинок здоровий, свіжий

Мій друг Вадик навчається в тому ж класі, що і я. Ми дуже дружні, майже не розлучаємося: разом проводимо дозвілля, готуємо уроки, допомагаючи один одному, вдвох ходимо на секцію футболу. Вадик - воротар, а я захисник. Тренер говорить, що наша дружба допомагає в спорті, ми розуміємо один одного без слів. Я радий, що маю такого хорошого, розумного й вірного друга і намагаюся бути для Вадика таким же товаришем, як він мені. Батьки підтримують нашу дружбу. Папа говорить, що мені пощастило - я знайшов доброго і розумного товариша. Наша дружба допомагає нам у навчанні, спорті і в житті. Я сподіваюся, що Вадик думає про мене так само.