Довести, що подані речення є складними.
Де мати сіє, там стелиться ласка.
Де мати посадить, там сходить добро, бо в мами рука і легка і прекрасна…
В зеленій тиші хор дзвенить щасливий – весну оспівують пташки.
Завдання. Перепишіть речення, розставте розділові знаки. Визначте види речень
1. Дитинство щаслива пора безтурботності, бо всі проблеми беруть на себе близькі люди.
2. Батько і мати найрідніші та найближчі кожному з нас люди вони вчать нас людяності доброти милосердя.
3. Шануй і поважай матір і батька.
4. Вони дали тобі життя.
5. Ти будеш дорослою людиною але для батьків до останнього їхнього подиху залишишся дитям.
6. Своєю працею і піклуванням вони несуть радість у твою колиску.
7. Не забувай що батьки також мають право на радість.
8. Дорожи честю сім’ї оберігай її як святиню.
9. Де б ти не був ніколи не забувай про свою рідну домівку.
10. Завжди пам’ятай про неї.
А) Складними є речення…
Б) Складносурядними речення є…
В) Складнопідрядними є …
Г) Безсполучниковими є…​

Сторія українського народу містить у собі багато цікавого. Одні її сторінки вкриті таємницями або забуттям, славою і гордістю сповнені інші. Але кожна з цих сторінок обов'язково є невід'ємною часткою великої історії душі українського народу, що завжди славився, як завзятий та наполегливий. Той, хто поважав працю і був знайомий з мистецтвом сіяти, вирощувати, косити, молотити і пекти хліб. Цікаво, що між далекими за значенням словами «життя» і «жито» такий близький зв'язок. Імовірно, що саме в такий б наші предки воздали заслужену хвалу житові-годувальнику, хлібу, без якого справді майже не можливе життя людське. Тому що природою хлібна зернина створена з таким

самим високим натхненням, «у мить щедрого осяяння, яке витрачено нею і на саму людину», як казав В. Яворівський. Мабуть саме тому з прадавніх часів наш народ цінує понад усе хліб, сіль і честь. Д. Прилюк дав цьому таке пояснення: «Хліб — то багатство, достаток, сіль — то гостинність і щедрість, а честь — то людська гідність, за яку предки наші стояли, навіть не маючи шматка хліба, ані дрібка солі».

Ще моя бабуся завжди казала: «Спочатку хліб на стіл ставлять, потім люди сідають».

А ми питали: «Чому?»

«Тому, — казала бабуся, — що в ньому є людська праця, надії, спогади. Буде поганий настрій у хазяйки, що хліб пече, — і за столом усі посваряться. А якщо вона буде лагідна — і хліб буде гарний, і мир у родині».

Ми запам'ятали її слова. І хоч бабусі вже з нами немає, я завжди першим на стіл ставлю хліб, коли ми сідаємо їсти. Бо він є основою будь-якої вечері, сніданку, чи обіду

Світоглядні уявлення

Кожна людина визначає своє ставлення до себе, до інших людей, до світу, формується світогляд людини, який охоплює знання, переконання, прагнення, сподівання.

Втілюючи загальне бачення і розуміння місця людини в світі, світогляд впливає на її життєві позиції та вчинки. Поряд із індивідуальним світоглядом людини існує світогляд великих чи малих груп людей (націй, соціальних верств, етнографічних груп, родини тощо), який у процесі історичного розвитку зазнає певних, нерідко значних, змін.

У життєво-практичному світогляді важливе місце посідають уявлення та вірування. Уявлення – це образ якогось предмета чи явища, який міг сприйматися раніше і відтворився в пам"яті або створений уявою. Воно стосується не тільки минулого й теперішнього, а й майбутнього. У народному світогляді переважають уявлення як плід власне уяви, що стовується таких ситуацій, яких людина повністю не реалізувала в дійсності. Отже, йдеться про перетворювальне, а також спотворене відображення реальних предметів і явищ.

Релігійні уявлення людей називаються віруваннями. Вони сприймаються без перевірки, на віру. Віра становить основу релігійного світогляду. Релігійні люди переконані в існуванні надприродних сил та в їх визначальній ролі у світі.

Світогляд українського народу завжди мав яскраво виражене релігійне спрямування. Вірування необхідно відрізняти від повір"їв – своєрідних народних уявлень про залежність людини та її долі від явищ навколишнього світу. Народні повір"я широко відображені в усній народній творчості, зокрема в переказах, легендах тощо.

Світогляд українського народу має властивість переносити на світобудову якості людини. Ще у 30-х роках ХХ ст. Ганс Цбінден записав переказ про Землю, який побутував на Гуцульщині. За переказом, наша планета нагадує велетеньський людський організм, різні частини якого асоціюються з певним містом або регіоном: голова з цесарським містом – Віднем, пуповина – з папським містом Римом, груди й робочі руки – з багатими рівнинами Покуття, Поділля та Наддніпровської України, а черево – "шляхетчиною", тобто Польщею.