1) Мої птахи, на рідні луки дальні хоч по одній пір'їночці зроніть.
2) Встаньте, вклоніться люди, Шевченко іде на Волинь.
3) О, Берестечко! На твоєму полі чоло схилив великий наш Кобзар.
4) О Боже всесильний, навчи не зневіритись нас!
5) О Боже всемудрий, у цім многотрудному світі, у цім многогрішнім, навчи нас лишитись людьми!
6) Пробачте Лесю ть за ці чужі бетонні стіни, за душі темні і пусті за невкраїнність України.
7) Прийди в гаї, мій друже, другом немов до істини з імли, за всіх недужих, кволих духом, у цьому храм Дай мені сонця, дай мені вітру, дай мені радості, зоряне світло.
9) Гей, дорого дальня, повертай до мами - буде в її косах менше сивини.
10) О Батьківщино, мати ясноока. Торкаюсь тихо імені твого.
Зима – чарівна пора. Саме взимку відбувається найбільше неймовірних подій. Одного разу перед новорічними святами син з батьком пішли до лісу по ялинку. Несподівано почалась заметіль. Маленький хлопчик Іванко разом з батьком загубилися. А вдома їх чекала мама, яка вже приготувала прикраси для ялинки.
Сніг ставав сильнішим. І батько злякався, що вони з сином замерзнуть і більше ніколи не повернуться додому. Несподівано ліс засяяв вогнями. Почувся дзвін. Це Святий Миколай проїжджав повз на своїх чарівних санчатах. Він побачив чоловіка з сином та запросив їх у свої санчата. Як же здивувалась мама, коли хлопці повернулись не самі. І все-таки під Новий рік стаються дива!
