Будь ласка, коротко 1-5 речення
Пліз

Довідник школяра

Пошук

Твір-опис природи в художньому стилі
На луках. Це квіти зробили луки такими розмаїтими й запашними, бо їх було надзвичайно багато — синіх, червоних, білих, Жовтогарячих. Дивишся — і очі розбігаються. Кожна бджілка, кожна комашка летить до якоїсь квітки, як до знайомої. Ось ромашка з білими рясними пелюстками й золотою серединкою. На неї сів метелик із барвистими й легкими, мов пелюстки, крильцями. А он дзвіночок хитає раз у раз голівкою та ніби кличе: день-дзень, я тут! Глядь — до нього джмелик у гості! А придивитися до низу різнотрав’я, — то це просто диво! Хто тут тільки не мандрує: мурашки своєю злагодженою командою торують стежку до свого замку, якісь чорненькі жучки, що поспішають так, ніби спізнюються на якісь урочистості, маленькі метелики, що спустилися донизу відпочити від своїх клопотів…

Дивовижний світ, і хочеться до нього дослухатися, вбачати кожний порух, бо це так захоплююче й надзвичайно привабливо. І я ніби перетворююсь на мандрівника, що мандрує цим казковим світом під назвою Природа.

Ліс узимку. Ви були в лісі, коли там панує зима? Не кожного року о такій порі ліс буває таким красивим, нині він незвичайний — чарівливий. Заходиш у це царство неземної краси й опиняєшся в полоні дивовижних вражень, коли навіть слова сказати не можеш голосно, аби не сполохати якогось дива. Он дерева набрали на своє гілля стільки пухнастого снігу, що здається не витримають дрібненькі галузки, і зрине вниз білий водоспад. Усі дерева, кущі стоять припорошені сніжинками, ніби готуючись до якогось балу. Хочеться розмовляти пошепки. Та снігурі зовсім на це не зважають, їм приємно перелітати з гілки на гілку й струшувати сніг. Білочки теж вискакують на прогулянку, щоб розвеселити себе й довколишніх птахів, які відразу злітають, якщо десь осиплеться сніг. І ліс наповнюється поодинокими звуками, такими ніжними й неповторними, ніби сама природа щось шепоче. Десь пташка обізветься, десь сніг, сиплючись до підніжжя дерев. Так приємно стояти й слухати ліс.

Проблема батьків і дітей існувала завжди. Як не як, це різні покоління, й іноді дуже важко дійти консенсусу у вирішенні певних питань. Батьки завжди намагаються вберегти своє чадо від жорстокості світу, запобігти появі негативних наслідків. Вони хочуть, щоб у дитини не було проблем, щоб її ніхто не образив і не засмутив, тому часто йдуть проти волі дітей, намагаються ізолювати їх від світу, оточити турботою й любов’ю. І поки дитя ще маленьке й не може відстояти власну думку, у батьків це вдається. Але коли дитина виростає, у неї з’являються власні погляди на життя, свої інтереси, які не завжди збігаються з батьківськими. Вони хочуть жити власним життям, переконані, що батьки хочуть їм лише гіршого й не розуміють їхніх намірів. Як наслідок, у родині починаються сварки й непорозуміння.

Я вважаю, що в такому випадку обом сторонам необхідно спокійно все обговорити, зважити й знайти вирішення проблеми, яке влаштовує їх обох. Батьки повинні пояснити дитині, що вони лише хочуть, щоб у неї все склалося якнайкраще, щоб їй не довелося страждати через свої необдумані вчинки. Дитина, у свою чергу, повинна пояснити батькам, що хоче самостійно будувати своє життя й вчитися на своїх помилках, адже мама й тато не будуть завжди поруч, і рано чи пізно дитина стикнеться з ситуацією, яку повинна буде вирішити власноруч. Лише спокійно обговоривши проблему і висловивши свої погляди, сім’я зможе знайти порозуміння. Скандали й сварки ні до чого хорошого не призведуть. Образи будуть сидіти глибоко в душі й час від часу призводитимуть до чергових суперечок.

Особисто я завжди ділюся своїми проблемами з батьками, розповідаю їм про своїх друзів і про те, що відбувається в моєму житті. Я ніколи не обманюю їх і завдяки цьому заслужила їхню довіру. Тому в нас дуже рідко виникають непорозуміння, адже батьки мають змогу подивитися на ситуацію з мого боку, а я знаю, що вони роблять все лише заради мого щастя. Звичайно, без сварок ми не обходимось, тому що, як би там не було, бар’єр поколінь стає між нами, але це буває дуже рідко, й ми завжди знаходимо компроміс.

Потрібно розуміти, що батьки ніколи не зроблять того, що б нашкодило їхній дитині. Необхідно набратися терпіння й розуміння й поділитися зі своїми рідними тим, що тебе турбує. Вони ніколи не засудять тебе, не засміють, а лише порадять, як зробити краще. Адже вони прожили більше ніж ти й знають краще. Ми тільки ступаємо на поріг дорослого життя, і, щоб запобігти серйозним проблемам, потрібно просто порадитись зі старшими: вони завжди до і підтримають нас. Довіра — це запорука щасливої сім’ї, тож впустіть її у свій дім.