1 Перепишіть речення, поставте, де потрібно, розділові знаки і поясніть їх вживання
Я думав що коли б я був художником то намалював би зовсім інший міст (В.Кисельов).
І раптом пам’ять немов на спалахах блискавок висвітлила вечірній хутірець і вишневий сон навколо білих хат і як він стріляв і як у нього стріляли і як хутірець і журавлі і місяць пішли шкереберть (М.Стельмах).
Тарас Шевченко геніальний художник слова бо своєю творчістю він перший засвідчив невичерпні можливості сучасної української мови.
А навколо гречки вже все покошено і біло-жовті присадкуваті ожереди двома велетенськими крижинами застигли на яскравій стерні (С. Гуцало).
Клопоти пов’язані з налагодженням друкарні забирали в Євгена силу часу на читання книжок залишалася тільки неділя (В.Каиівець).
Напишіть слова разом або через дефіс. Поясніть правопис.

-Подумай, яка багата наша рідна мова.

-Дійсно, чого варті самі дієприслівники. Під час читання книжок, вони цілком захоплюють мою уяву.

-Деякі філологи пишуть про їх роль у мовленні великі праці. Дієприслівники мають дуже цікаві морфологічні ознаки.

-Які саме, а то я раніше цим не цікавилась?

-Для початку можна розглядати дієприслівники різних видів. Вони можуть бути доконаними і недоконаними.

-Як цікаво. А можеш навести приклад?

-Так, звичайно. Візьмемо для прикладу таке речення. Ховаючись від лисиці заєць моторно стрибав по лісу. Слово ховаючись, утворена від дієслова- ховатися і має недоконаний вид.

- Що ти ще можеш сказати про цей дієприслівник?

-Ще, можу додати, що цей дієприслівник має дійсне та неперехідне значення.

-А час якось впливає на морфологічні ознаки цього слова?

-Цікаве питання. Так, впливає. Наприклад, це слово в теперішньому часі, а у деяких випадках дієприслівники можуть бути в минулому часі. Тоді вони мають доконаний вид.

-Дякую, за ці знання. Я вважаю, що вони мені знадобляться на уроках рідної мови.

Було це багато років тому. Коли я ще була(був) маленькою(маленьким). Я грала(грав) зі своєю бабусею у міському сквері. Граючи, я як і всі інші діти бігала(бігав), лепила(лепив) пасочки, гойдалася(гойдався) на гойдалках та раділа(радів) дитинству. Ось так було і того дня. Ми з бабусею вже збирались йти додому. Як недалеко від нас гралася дівчинка, яка тоді на думку моєї бабусі напевно загубилася. Ми підійшли до неї, як вона раптом почала плакати. Бабуся запитала чому вона плаче? А вона відповіла їй бурмочачи під носа, що загубила матусю і не знає що їй робити. Я невагаючись,одразу взяла(взяв) їі за руку і повела(повів) шукати батьків дівчинки. Поки ми шукали їі маму, ми познайомилися. Хоча ми тоді майже не вміли ще балакати, але я все одно запам'ятала(запам'ятав) цей день на завжди. Згодом, ми знайшли їі матусю, яка також бігала по скверу,шукаючи доньку. Ось так ми стали найкращими друзями. І навіть товаришуєм зараз.