Правильно розставлено розділові знаки в реченні (деякі розділові знаки опущено) А Усіх дідів тутешніх я вже знаю, та певно той, що з князем щойно був, з’явився з іншого якогось краю. Б Та з віроломством ще не раз не два вам доведеться, мабуть зустрічатись. В У таку негоду човен може мабуть, перекинутися. Г Все, що ти кажеш, може, й до ладу, чужі нам, справді, устрій той і звичай. Д Юнак цей, видно, має добре серце що проти зла й неволі аж горить!

Моє рідне місто – найкраще на землі. не тому, що тут пройшло моє дитинство і юність, не через до болі рідні місця, а тому, що воно дійсно зачаровує навіть просто проїжджих мимо людей. воно насичене особливим колоритом, його вулиці переповнені весняним настроєм, а люди привітні і доброзичливі. так було завжди. кожна пора року у містечку по-своєму неповторна. весна і літо – період, коли численні вулички, бульвари та площі поринають у зелені дерев та квітах, зранку до пізнього вечора гуляють родини з дітьми, закохані пари, гурти молоді. осінню та зимою місто поринає в досить теплу атмосферу затишку. воно ніби ховається в кокон, де все ж вирує життя, щоб навесні знову заявити про себе нескінченною енергією.наше місто славиться історичними визначними пам’ятками. тут є алея слави ветеранів , пам’ятник невідомому солдату, великому т. шевченку та бульвар г. сковороди з персонажами його творчості. в цих місцях завжди людно та гамірно, населення оберігає та цінує символи свого міста. також у місті є дитячий садок, школа, стадіон, будинок культури, велика бібліотека в центрі. а на околиці протікає невелика річка, з берегів якої відкривається чудовий краєвид – місце натхнення місцевих художників, фотографів та поетів. головна особливість мого рідного міста – в його неповторності. об’єктивно можна сказати, що ніде немає такого вдалого поєднання культурного, природного та людського потенціалів, як тут. найбільшою окрасою будь-якого міста чи селища є його населення, а в нас воно дружне, найщиріше та найдобріше. саме люди роблять все, що створено на території містечка живим та насиченим повітрям. я дуже люблю своє місто, воно надихає мене, змушує пам’ятати про своє походження та бути вдячною, що народилася саме в цих місцях.

- Привіт (Т.ч.) Маринка!

- Привіт (Т.ч.) подруго! Як твої справи?

- Добре. Вчора був (М.н.) такий важкий (Н.ф.д.) день! Я так втомилася (Н.ф.д.)! Добре що сьогодні вихідний, можна відпочити. (Т.ч)

- Так, але завтра доведеться робити (Н.ф.д.) домашнє завдання знову і не буде часу вийти (м.ч.) на вулицю.

- Не сумуй (т.ч), можемо зробити (Т.ч.) декілька завдань разом. Я до Н.ф.д.) тобі з математикою, а ти мені з українською мовою. Ми з тобою впораємось! (Н.ф.д.)

- Дякую тобі подружко!

- Друзі завжди мають допомагати (М.ч.) одна одному. Звертайся (Н.ф.д.)!