- Ганно Петрівно, доброго дня. У мене є чудова ідея! - Доброго дня, Петрику. Слухаю тебе. - Давайте на Різдвяні свята поїдемо усім класом до Львова! Ось список тих, хто поїде! А тур можна замовити у агентстві, де Тетянин батько працює, він нам знижку зробить, зовсім дешево вийде! Ганно Петрівно, ви ж нам колись самі розповідали, як там гарно... - Петрику, Петрику, притримай коней. Така екскурсія, звісно, буде дуже цікавою та корисною. Але ж, безумовно, треба все добре обміркувати. - Авжеж, Ганно Петрівно. Ми вже все обговорили з класом і, до речі, ще вчора. - Які ж ви, діти, в мене розумні й самостійні... Добре. Зараз буде останній урок. Нехай ті, хто хоче поїхати, залишаться після уроку в класі, обговоримо деталі. - Дякую, Ганно Петрівно! - Немає за що, Петрику.
Матусина пісня супроводжує нас від народження й впродовж усього життя. Маленькими ми слухаємо «Люлі, люлі, прилетіли гулі», «Ходить сон коло вікон». Ми підростаємо, і наші матусі навчають нас співати: «Ходить гарбуз по городу». Особливо подобається «Гей, у лузі червона калина». Це вже не просто пісні, а пісні, що стали історією. Кожна пісня має свою історію, як кожна людина має свою біографію; вони цікаві, захоплюючі й неповторні.
Це не означає, що я не люблю сучасну музику й сучасних співаків. Я із задоволенням слухаю Т. Петриненка, С. Вакарчука, О. Пономарьова. Та мамина пісня — рідна й мелодійна, лишається на все життя першою й найкращою.
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку