Я підтримую думку про те, що недобре слово вбиває. Адже слово несе не тільки смислове, але й емоційне навантаження, отож слово по-різному впливає на людину, а недобре слово може і вбити.
На підтвердження цього досить згадати, як ми реагуємо на тон, яким може бути сказане одне й те саме слово. Наприклад, "красно дякую" може звучати як щира подяка, а може містити іронію або й відверте глузування. Тоді ми сприймаємо слова як знак недоброго ставлення до нас. Слово й справді вбиває.
Яскравим прикладом цього може слугувати історія Марусі Чурай з однойменного роману Ліни Костенко. її слова для всієї України були як знамено в бою, як душа, що співає про головне в житті. Але коли зрадив героїню Гриць, багато хто з ницих людців не посоромився встромити ніж недоброго слова у спину дівчини. Вона навіть не виправдовувалася, бо знала справжню ціну слова.
Відповідь:Спинюсь, не тямлю, що вона за диво, -
оці степи, це небо, ці ліси,
усе так гарно, чисто, незрадливо,
усе як є - дорога, явори,
усе моє, все зветься Україна. (Ліна Костенко)...
Прийшов -
І весь базар нікчемний розігнав,
І сміло до Коня побрався потихеньку,
Все свистячи, повагом, помаленьку,
Все гладив, подивлюсь - уже і загнуздав.(Є. Гребінка)
Пильно й ненастанно політь бур'ян
Вірно і слухняно
Нехай вона щоразу служить вам,
Хоч і живе своїм живим життям. (М.Рильський)
Як же тут гарно, як же тут тихо,
В таку годину забудеш лихо! (Л. Українка)
Всюди добре, а вдома найкраще. (Прислів’я)
Пояснення:
