Переробіть речення так, щоб невідокремлені означення стали відокремленими і навпаки.
1. Місто, осяяне сонцем літнього дня, миготіло всіма барвами.
2. Вмиті сльозами сині очі виблискували волошковим квітом – чисті, непорочні й по-дитячому довірливі.
3. Серпневі ночі, настояні на сизих отавах і туманах, дихають пахощами зрілого літа.
4. Оточений величезним парком палац стояв на високій горі, внизу голубіли озера й ставки, а далі мерехтів Дніпро.
5. Біла полотняна сорочка з вишитими рукавами облягала дівчину – високу, ставну й повногруду.
6. Над морем злітали чайки, шугали в голубому мареві білими крильми, схожі на трепетні сторінки, вихоплені з якоїсь книги чи власної пам’яті.
7. Зрідка зустрічалися низькорослі дубки, кучерявилася чіпка, унизана оранжевими ягодами шипшина
8. І знову насувала віхола, густа, лапата і тепла.
9. Сонце сідало за гору, густо порослу золотим дроком і маслинами

1. Анафора (грец. — виділення) — єдинопочаток; одна із стилістичних фігур; вживаний на початку віршових рядків звуковий, лексичний повтор чи повторення протягом цілого твору або його частини синтаксичних, строфічних структур (Вікіпедія).
Напр.:
Світе тихий, краю милий,
Моя Україно,
За що тебе сплюндровано,
За що, мамо, гинеш? (Тарас Шевченко, "Розрита могила")

Анафора - словосполучення "За що", яке повторюється на ПОЧАТКУ рядків.
 
Було колись — в Україні
Ревіли гармати;
Було колись — запорожці
Вміли пановати. (Тарас Шевченко, "Іван Підкова")

Анафора - словосполучення "Було колись", яке повторюється на ПОЧАТКУ рядків.
Повніша інформація - в Інтернеті.

2. Епіфора (грец. epiphor; — перенесення, повторення) — стилістична фігура, протилежна анафорі, повторення однакових слів, звукових сполучень, словосполучень наприкінці віршових рядків, строф у великих поетичних творах (в романі у віршах), фраз — у прозі чи драмі (Вікіпедія).
Напр.:
«...Вернітеся!» — «Не вернуться! —
Заграло, сказало
Синє море. — Не вернуться,
Навіки пропали!» (Тарас Шевченко, "До Основ'яненка")

Епіфора - повторення ВКІНЦІ рядків словосполучення "Не вернуться".

Її душили, а вона живе!
Її палили, а вона живе! ("Україна")

Епіфора - повторення ВКІНЦІ рядків словосполучення "а вона живе".
Повніша інформація - в Інтернеті.

А дальше - ... те, що не знайдете в і-неті.

Нерідко мене торкаються спогади мого дитинства - такого ясного, безтурботного і веселого. Здається , це було лише три хвилини тому, але розумію, що пройшло вже багато років. Маленькою я дуже любила іграшки. Якось мама подарувала мені на день народження мою першу ляльку, яку я назвала Оленкою. Ніколи не забуду її рудуватого хвилястого волосся і рожеву сукенку. А ще я мала песика на ім"я Пері. Скільки ж пригод він нам накоїв ...Але зараз вже на це не вистачає часу. Я виросла , але ці приємні речі досі у моєму серці.