Виписати з тексту в 2 колоночки прийменники і сполучники.

ЛЕБЕДІ

Прямо над нашою хатою пролітають лебеді. Вони ле­тять нижче розпатланих, обвислих хмар і струшують на землю бентежні звуки далеких дзвонів. Дід говорить, що так співають лебедині крила. Мені теж хочеться полетіти за лебедями, і тому я підіймаю руки, наче крила. І радість, і смуток, і срібний передзвін огортають мене своїм сну­ванням. Я стаю ніби меншим, і навколо більшає, росте й міниться ввесь світ. І вкрите білими хмарами небо, і оди­нокі скрипучі журавлі, що нікуди не полетять, і полатані зеленим мохом стріхи, і блакитнава діброва під селом, і чорнотіла, туманцем підволожена земля, що пробилася з-під снігу.

План переміщення, накреслений за до комп'ютера, затвердили вчасно. Тихо дрімала земля, встелена Засіки¹ засипали зерном, зібраним улітку. Ліс, поріділий від непродуманої вирубки, зустрів нас непривітно. Дідусеві подарували сорочку, оздоблене мереживом . Трави, заплетені зеленим горошком, м’яко лоскотали босі ноги.

Повітря, настояне на ароматах горобини й мокрого листя, приємно дурманить голову. Біліє розквітла гречка, де-не-де підсинена волошками. Безмежний степ укритий снігом спав. Коровай – обрядовий хліб, поширений серед багатьох слов’янських народів. Колос, викупаний сонцем, вклоняється мені. Через вікно в очі зазирнув клапоть неба, присипаний срібним теплом. Холодний дощ, перемішаний з мокрим снігом, заступив ясні обрії.

Якось взимку ми з батьками приїхали до їхніх друзів у чудове приморське містечко Бердянськ. Взагалі-то, це курорт державного значення, з цілющими морськими грязями, вузькою смужкою піщаної коси, що на кілька кілометрів врізається в морський простір, пляжами, парками розваг. Влітку він, мабуть, потопає в зелені та повниться дзвінкими голосами відпочивальників. Та я гуляв містом холодною безсніжною зимовою дниною, і вона справила на мене неабияке враження.
Частина міста розташована на горі відносно берега моря, цей район так і називається між людей. Там знаходяться промислові підприємства та житлові квартали. Проте найкраще, що є в тому районі – це вид, що відкривається перед очима. З Гори увесь Бердянськ лежить перед тобою як на долоні – будинки та дороги, головна алея, що веде до пляжу, Набережна. Прямо від місця, де я стояв, від оглядової площадки, широка вулиця, що починалася це зі сходів спуску з Гори, пролягала крізь центр міста і доходила аж до моря. Море – це те, що вражає найбільше, навіть зимою. Безкрайній простів, що впирається лише у горизонт, зліва направо, скільки сягає погляд,. Таке свіже прозоре повітря, така воля для очей! Того дня море якраз почало відтаювати, звільнятися з крижаного полону.