Серед безлічі книг є такі, які мають заповітне значення. До таких книг належить «Кобзар» Т.Шевченка. Більшість цих поезій написано далеко від рідного краю, але вони наповнені образами Дніпра, українських степів. Вони написані на випадкових сторінках захалявних книжечок, проте стали дорогими для цілого народу. Книга формувалася рік за роком, формувало її саме поетове життя, і все найістотніше із життя українського кріпака Тараса Шевченка увібрав у себе цей збірник поезій, найменований «Кобзарем».
Внутрішній світ Тараса Шевченка постав у ліриці й поемах «Кобзаря», і народ упізнав свою душу, прочитав свою історію, зазирнув у своє майбутнє.
Це цілісна книга-сповідь, наповнена почуттями поета: "Я так її, я так люблю Мою Україну убогу, Що проклену святого Бога, За неї душу погублю!" З цієї любові виросла вогненна поезія «Кобзаря», це почуття живило той дух протесту, яким наповнена Шевченкова книга.
