Правильно постав запитання до другорядних членів речення. Визнач їх синтаксичну роль.

1. Незабаром на нас очікує поїздка
на море.

2. Дитя до мами
на ручки.

3. Для досягнення успіху потрібно працювати
над собою.

У людині все має бути прекрасне: і обличчя, і одяг, і душа, і думки.

А. Чехов

Якщо є поняття "справжня краса", отже, існує і удавана, штучна, далека від істини. Чи одне і те саме ми розуміємо, коли говоримо: "Яка красива дівчина!" і "Яка красива людина!"?

Перше, що спало на думку; коли задумався про справжню красу людини, — це Елен і Наташа, якими їх побачив на балу Андрій Волконський. "її [Наташині] оголені шия і руки були худі і некрасиві в порівнянні з плечима Елен". Але в чомусь же князь побачив перевагу цієї "зляканої і щасливої дівчинки"? У тому, як вона розцвіла щирою посмішкою йому назустріч, як під час танцю "обличчя її сяяло захватом". Молодий князь побачив справжню красу Наташі: вона була в кожному її русі, якесь внутрішнє світло прикрасило її худенькі плечі і тонкі руки, її ще "невизначені груди".

Мені здається, що слова Чехова, відомі всім і кожному, не слід розуміти буквально. Я думаю, що письменник хотів висловити думку про красу як своєрідну гармонію. Добрі пориви душі, розумні і прекрасні думки можуть зробити людину зовні красивою, а от злу душу і хибні думки зовнішня краса не сховає.

Справжня краса людини в її вчинках і діях, у її стосунках з навколишнім світом. Культурна, інтелігентна людина завжди істинно красива, тому що багата душею. Адже скільки разів ми зіштовхувалися в житті з такими оцінками нових для нас людей

1 - В (чотири)
2 - Г (безсполучниковий та сполучниковий сурядний і підрядний).
3 - В (тире)
4 - В (Єдиний, хто не втомлюється, – час, а ми живі, нам треба поспішати (Л. Костенко).
5 - А (Брати Блаженки шепотілися між собою, що_ коли треба буде, вони стануть один до одного спинами (О. Гончар).
6. - Б (Серце в нього щеміло, немов хто стискав його в жмені, однак він не міг спинити бажання хоч раз у житті зазнати того щастя (М. Коцюбинський).
7.
1 - кома - ) За тим селом, де в полі бліндажі колись гули залізною луною, щебече дощик, сіє стороною, і мак горить, і колос на межі (А. Малишко).
2 - двокрапка - В) В чорнім горі й журі віру нашу не підтяти: умирають матері, та не вмре ніколи Мати (М. Рильський).
3 - тире -  Г) Попадавсь їм багач у руки - вони його оббирали, а попадався вбогий - вони його наділяли (Марко Вовчок).
4 - крапка з комою - А)
Попереду йшов пастух зі смолоскипом і освітлював шлях коням, що тягли віз з обох; боків воза йшли опришки, готові підтримати його, щоб не перевернувся на кам’янистій дорозі (В. Гжицький).