Скласти інтерв’ю в публіцистичному ( тільки питання)стилі до учня школи ( п’ятикласника) дякую!

Деякі українські школи вже активно і досить успішно практикують дистанційне навчання. Тут на до приходять технології.

Є чимало LMS-платформ (Learning and Management System), що дозволяють учням ефективно навчатися, а вчителям організовувати цей процес. Наприклад, щороку на травневі свята Новопечерська школа переходить у формат дистанційного навчання.

На шкільній платформі SMLS діти щодня отримують матеріал, який мають вивчити, і завдання, які мають виконати. Вчитель перевіряє завдання, виставляє бал і залишає коментар.

Зворотний зв’язок від вчителя – це ключовий елемент дистанційного навчання. Якщо учень не розуміє якусь тему, вчитель проводить онлайн-консультацію. Цю платформу використовують багато київських (і не тільки) шкіл.

Також існує чимало програм, що дозволяють вчителю створити завдання перевірки знань – Classtime, Kahoot, Quzizz та інші. Більшість з таких програм, мають мобільні версії, тож сам процес вирішення тестів зручний і цікавий. Батьки ж мають змогу моніторити весь процес, бачити оцінки, коментарі й оцінювати прогрес своєї дитини.

ВИБІР ШЛЯХУ

Його  охопив сумнів: «Чи те я роблю, що слід? Чи здатний на це? Чому так тягне  у невідоме?» І він зупинився серед шляху, подивився навкруги. Хоча дорога стелилася рівна й широка,  він не міг іти далі:  неспокій і невдоволення собою переповнили його. А обіч  дороги громадилися вершини, які здавалися  стрімкими й неприступними.
Їх оточували непрохідні хащі,  яруги, стрімчаки й бескиди…
І все ж він  зійшов з  дороги й крізь нетрі та чагарі заторував власну стежину до вершини. І вже ніщо не могло зупинити сміливця. Він здіймався все вгору і вгору. «Божевільний!» — жахалися одні. «Відчайдушний!» — захоплено вигукували інші. «Щасливий!» — зітхали ті, які через свою кволість, не могли піти за першопрохідцем.
А були й такі, що  заздрили й  зневажали сміливця.
Але він здіймався на вершину, де не ступала ще нога людська. І то було його покликання й безсмертя. Як важливо в житті знайти себе, доки не пізно, доки ще молодий!
А йому  йшов тридцять другий. За спиною в ньогоі вчителювання,  участь у боях,  робота в  газеті художником, карикатуристом. Читачі в кожному номері шукали  дотепні малюнки, під якими стояв підпис «Сашко». Друзі приходили до нього в майстерню, щоб подивитися, як під пензлем народжується пейзаж чи людський тип. І називали його талановитим.
А його не задовольняли ні карикатури, ні акварелі, ні олійні праці. Він  почувався невдоволеним, бо відчував у собі силу творця нового мистецтва, що тільки-но утверджувалося. І однієї ночі  він рішуче виходить зі своєї майстерні, щоб ніколи до неї не повернутися. Залишає назавжди мольберт, фарби, картини, поспішає на вокзал, сідає в поїзд, що везе його в Одесу. А вранці він уже стоїть перед директором кінофабрики й промовляє три  слова:
— Хочу стати режисером!