Була чудова весняна пора, коли птахи вже давно повернулися з вирію, а квіти почали цвісти. В гаю між деревами літав веселий вітер і просив гай з ним порозмовляти. Птахи розповідали йому, яку велику подорож вони здійснили цього року, а старі дерева нарікали на своє важке життя. Вітер відповідав їм веселим дзвінким сміхом і казав, що за своє життя стільки всього побачив, що й все не розкажеш. Він говорив з гаєм ще довго, але ми всього знати не можемо. Тому, що людський зір та слух не взмозі передати усе те прекрасне, про що говорять гай з вітром. П.С. Писала сама, тому, якщо є помилки, постарайся їх знайти. Або ж якщо твір тобі не подабається, перероби на свій манер.
Р.в. - двох тисяч вісімсот вісімдесят дев'яти, однієї другої, одної тисячі сімсот двадцяти, шостого; Д.в. - двом тисячам вісімсот вісімдесят дев'яти, одній другій, одній тисячі сімсот двадцятьом, шостому; З.в. - дві тисячі вісімсот вісімдесят дев'ять, одну другу, одну тисячу сімсот двадцять, шостого; Ор.в. - двома тисячами вісімсот вісімдесят дев'ятьмя, однією другою, одною тисячою сімсот двадцятьма, шостим; М.в. - на двох тисячах вісімсот вісімдесят дев'яти, на одній другій, на одній тисячі сімсот двадцяти, на шостому
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
