Переставте речення так, щоб вони становили ССЦ(складне синтаксичне ціле). Відновлений текст перепишіть, розставляючи розділові знаки, уставляючи пропущені літери.
А то раптом одне лис…нятко тобі здається саме те найхоробріше яке колись надумало поласувати зловл…ною рибою поч….нає бігати за трьома іншими і вони моторно тікають не даються. Руденькі з лискучою шерстю з гострими вушками вони бігають одне за одним в…селою вервечкою кидаються наввип…редки а то падають на землю догори лапками перев…ртаються знову схоплюються. На з…леному лузі поцяткованому білими ромашками біля самісінької синьої річки граються лис…нята. І ввижається що звірята граються в піжмурки і навіть піс…нька звідкись пр…чувається Котилася торба з високого горба а в тій торбі хліб паляниця хто буде жмуриться Н…відомо хто співає піс…ньку а таки пр…чувається!

Останнім часом я помітила, що мої однокласники мало звертають увагу на добрі чи погані вчинки наших однолітків. Та стався один випадок, який змусив і мене, і моїх ровесників замислитися над тим, що сталося. Я відвідую заняття школи карате. Стало відомо, що Ігор П. із нашої групи дуже сильно вдарив дівчинку — однокласницю. Ми знали, що за Ігорем давно закріпилася слава першого бешкетника в школі. Але щоб ось так... Тренер довго розмовляв із батьками Ігоря й дівчинки, а потім було прийняте рішення. На одне з тренувань прийшли батьки обох сторін. Ми вишикувалися в дві шеренги. Ігор роздягнувся до пояса й пройшов через наш стрій, а ми, доторкаючись до нього своїми поясами, висловлювали своє обурення. Ігор плакав. Йому не було боляче, він плакав від сорому за свій вчинок. Далі він підійшов і вибачився перед усіма: перед дівчинкою, її батьками, своїми батьками, перед тренером, і перед кожним із нас. Я думаю, що це буде йому уроком на все життя. Ігор після цього дуже змінився, навіть сам став зупиняти бешкетників, які негідно поводили себе в школі.

Привіт Павлусе!

Я прочитала у творі як ти живеш.Це для мене якось дивно.Нас батьки виховують бути працьовитими,дружелюбними,допомагати іншим.А ти навіть лінувався ходити на прогулянку - так жити неможна.Не можна надіятись на те, що Бог тобі щось пошле при цьому не старатися та не добиватися самостійно цілей.Добре, що тобі пощастило коли кинули у вікно мертвого хорта, а він розсипався у дукати. Потрібно щось робити,а не ледарювати!Тобі пощастило в житі адже на все воля Божа. Якщо Бог не захотів би тебе зробити щасливим, то лише тоді б ти відчув що таке лінуватися! Раджу тобі зміни своє життя в кращу сторону!

14.02.2017р.                                                                       З повагою (своє ім"я)