Двадцятьма чотирма, шестидесяти семи, п'ятидесяти шести, дев'носто чотирма, п’ ятьохсот сорока, двадцяти двум, шестистами десятьма, трьохстам дев’яноста, двумстам тридцяти, стома десятьма, восьмидесятьом дев’ ятьом, на чотиристах двадцятьох, сто сорок п’яти, стам сорокам п’ятьом, стома сороками п’ятьома, (у) стах сорока п’ятьох.Двадцятьма чотирьома, шестидесяти семи, п’ ятидесяти шести, дев’яноста чотирьома, п’ ятьохсот сорока, двадцяти двум, шестистами десятьма, трьохстам дев’яноста, двумстам тридцяти, стома десятьма, восьмидесятьом дев’ ятьом, на чотиристах двадцятьох, сто сорок п’яти, стам сорокам п’ятьом, стома сороками п’ятьома, (у) стах сорока п’ятьох.
1. Перетворити речення з відокремленими означеннями на речення з невідокремленими.
1. Аж раптом заграє в ньому (Тарасові) якась радісна сила, буйна і непокірна. 2. З хати вийшов дяк, простоволосий, червоний, в одній розірваній сорочці, і давненько гукав у бур'яни. 3. Сірі очі, трохи холодні і вже пригаслі, плавали на білках серед червоних жилок, і се його турбувало. 4. Аркадій Петрович одсунув шуфляду комоди і вийняв звідти акуратно зложену блузу, вовняну, сіру... 5. Тут багато важить художньо-політичний образ рідного слова, утілений у конкретних мовних знаках української культури. 6. Маленька, кругленька, швидка й жвава, одягнена в зелене вбрання, між високим зеленим житом — вона здавалася русалкою.
2. Перетворити речення з невідокремленими означеннями на речення з відокремленими.
1. Посеред села на горі майдан, на майдані обнесена зелено мальованим штахетом дерев'яна церковця. 2. Мимо церкви — великий курний шлях, з другого боку шляху поросла бур'янами «пустиня», на краю бур'янів необгороджена хата. 3. Добре опам'ятався тоді, як сидів щасливий і радісний з маленькою книжечкою у бур'яні, виспівуючи і вписуючи в неї слова колядки. 4. Гарна молодиця шинкарка Параска, одіта в святкове серед будня, наміряла хлопцеві горілки і почала розпитувати, нащо горілка. 5. На розбитих сідлом ногах став у дверях запорошений і впрілий Антоша. 6. Він йшов по свіжій вогкій од мочара траві, а сонце запалило зеленим вогнем кінський щавель і стовбури будяків.
3. Доповнити текст відокремленими прикладками.
1. Хлопець зітхнув, хотів щось сказати, далі махнув тільки рукою і пішов. 2. Минає рік. Батько й мати на панщині. 3. А бур'яни несходимі. 4. Видатні педагоги усвідомлювали значення рідної мови для виховання дитини. 5. Творчий геній Т. Шевченка вказував українській мові її майбутнє. 6. Гафійка увійшла до хати і притулила до печі замерзлі руки.
4. Визначити відокремлені члени речення.
І. 1. Кожний звук їх — веселий і сумний — Тобою повний і об тобі одній співає. 2. Низенька, чорнява, заквітчана польовими квітами, вона (дівчина) й трохи не схожа була на селянок, часто запечених сонцем, високих, іноді дуже неповоротких дівчат. 3. Андрій Петрович, широкий у своїй блузі, як дзвін, вступив у столову. 4. В зшитку, розмережані й розфарбовані візерунками, були списані пісні, щедрівки, псалми, що він бачив їх у синьому зшиткові у свого вчителя й хазяїна дяка. 5. В хату ввійшов старий Джеря, високий, тонкий, з сивуватими, довгими вусами, з нужденним, білим лицем та смутними очима. 6. Він (Джеря) лежав лицем просто неба і дивився на темне небо, засіяне зорями, ніби чорне поле пшениці. 7. Ніжним і крицевим словом розбуджувала Леся Українка притлумлений дух свого народу, окраденого царськими визискувачами й наглядачами, і — слідом за Тарасом Шевченком — поставила це слово на сторожі коло «рабів німих».
