Прочитайте тексти й виконайте завдання. Знайдіть у поданих текстах
омоніми й визначте їхній тип, запишіть їх у зошити.
І. Одразу ж за нашою вулицею стоять, як Дунай, молоді коноплі й
соняшники, за ними темно виткнулася церковця, ще далі, біля самого неба,
диркає деркач, а в небі виблискує Віз. Він зовсім був би подібний до
звичайного земного воза, аби хтось начепив на нього колеса, хоча б
змайстровані дідусем (За М. Стельмахом).
ІІ. Марiя Андрiївна почала диктувати. Усього першого диктанту я вже
не пригадую, але пам’ятаю одну його фразу дуже добре. Диктувала
росiйською мовою, бо шкiл з вивченням предметів українською мовою за
царя в Українi не було. Ось проказала Марiя Андрiївна: «По полю ехала с
господами коляска, запряжённая четвериком великолепных лошадей. За ко
ляской бежала и лаяла собачка испанской породы». Учителька прочитала це
саме й удруге...
Ми зашелестiли зошитами, зашарудiли перами.
На другий день Марiя Андрiївна принесла нашi перевiренi зошити.
Вона почала говорити про те, що написали ми перший диктант не дуже,
сказати, вдало, помилок багатенько, а коли згадала про ту коляску з
господами та із собачкою «испанской породы», не витримала, зайшлася
веселим смiхом, смiх перейшов у кашель, з очей полилися сльози, i вона вже впала в крiсло, витирала сльози, реготала й кашляла...
— Ну що ви понаписували?! О Господи! I де ви таке чули? — Ми
понаїжачувалися... — Вас шiстнадцять учнiв, i п’ятнадцять з вас
понаписувало: «...За коляской бежала и лаялася собачка из панской
породы»... Де ви чули, що є на свiтi собаки панської чи непанської породи та
щоб вони лаялися? Порода «испанская», є така держава — Iспанiя, а собаки
не лаються, а «лают», по-нашому — «гавкають». Зрозумiв? — запитала вона
мене.
— Та не дуже, Марiє Андрiївно! Я собi думав: пани їдуть, то й собака в
них панської породи, батько часто говорять, що їх пан і бариня лають, я й
думав, що коли пани лаються, то й собаки їхнi не кращi за них i теж
лаються... (За Остапом Вишнею).
