2.Записати речення, вказати в них прийменники та однозвучні з ними інші частини мови.
Наш край улітку розмаїтий, як квітка. Як край лісу крикнеш, таку й луну почуєш. Він у сімох водах руки миє. Це ви утрьох злякалися вовка, а ми всімох тікали від сови. Опісля ше знати, як треба було починати. Опісля нас хоч трава не рости. Якби мені той розум поперед, що на послі. Не сунься, четвер, поперед середи. У коло ставай та з усіма разом починай. Не сиди день коло печі, гріючи плечі.

Українська мова... Красива, мелодійна, співуча... Її хочеться слухати, дослухатись до мелодійних слів, пісень...Не дарма її порівнюють з морем - глибоким, красивим, шум хвиль якого також хочеться слухати й слухати. І кожна краплина в ньому - це слово. Тому як краплини утворюють море, так і слова утворюють мову, чим більше їх, тим вона різноманітніша.
Чи не бувало в когось колись такого відчуття, що хочеться пірнути в цю синю воду і не виринати, окунутись її звуками, відчути, як вона огортає твоє тіло? Чи не захоплював вигляд тієї води, що хотілось невідривно дивитись на цю красу і слухати її шум? Ці слова не лише про красиве безкрає море, але й про таку ж красиву безкраю українську мову, яка так і захоплює своїм звучанням. Але якщо вона - море, а море може висохнути, то і ця чудова мова може зникнути. Щоб це не трапилось, кожен українець повинен бути "дощем" і наповнювати море краплинами-словами.
Бережімо українську мову, бережімо це неперевершене море, що зволожує наш край своєю цілющою водою! Бо що трапиться з землею без води, з Україною без нашої рідної мови? Вона просто висохне...

Чи не найболючіше, що може трапитися в житті людини. Зрада - це майже як смерть. Смерть довіри та близькості. Зрада - то ніби навмисне приниження близької людини. 
Що саме є зрадою? Адже всі ми часом обманюємо близьку людину, але зазвичай то не є зрада, лише спроба не образити або небажання посваритися. На мою думку, зрада - це свідомий обман очікувань людини на рахунок тебе. Наприклад, ти впевнюєш того, хто вважає тебе другом, що обов'язково підеш з ним до лікарні, бо він дуже хвилюється, але вже в той момент знаєш, що нікуди не підеш та навіть не попередиш. 
Тобто зрада - це свідома брехня про те, що людина може на тебе розраховувати.Так у всьому - у дружбі, коханні, на роботі - у будь- яких стосунках між людьми. Рано чи пізно, про зраду стає відомо, і зрадженій людині буде дуже боляче, бо вона знатиме, що довгий час до неї ставилися нещиро.Чому люди зраджують? Мабуть, на те існують дві основні причини. Перша - людині байдуже, що іншому буде боляче. А друга - в неї бракне сміливості сказати прямо, що вона більше не кохає або не хоче спілкуватися якраз через те, що боїться зробити боляче небайдужій людині, з якою не хоче продовжувати стосунки.Кажуть, найгірша зрада - то зрада самого себе, своїх поглядів та бажань. Людина ставить свої справжні потреби нижче тих, що нав'язують їй ззовні. Відмовившись від себе, можна отримати гроші, популярність або ще щось, але якщо це насправді не те, чого ти хочеш, який в них сенс? 
Зрадники жили у всі часи. Часто знаходилися люди, які заради власної вигоди відчиняли браму рідного міста ворогам. Та мені здається, це правда, що на чужому нещасті щастя не збудувати. Завжди важко судити про такі поняття як зрада. Можливо, у людей є виправдання за зраду, проте душевний біль зрадженої людини буде жити в її серці завжди. Та ніхто й не каже, що життя - проста штука. Я сподіваюся, що чесність і щирість у стосунках між людьми допомагають уникнути зрад.