Визначити частини мови таких слів: читаючи, прочитаний, будь-хто, будь-де, спідлоба. А також у совосполученнях: гарно навколо, навколо лісу, знаходитися близько, близько сьомої, одиниця виміру

1. До якої форми дієслова належать слова?

Заготовлений, вирішений, зшитий.

Г дієприслівники минулого часу.

2. Прислівниками є всі слова в рядку:

Г ледве, красиво, учора.

3. У якому рядку не з усіма словами написано правильно?

В не зникла, некрасивий, ненаписаний учнем твір;

4. Виділене слово є сполучником, його слід писати разом у реченні:

В Учень розповів товаришам про/те, як відпочивав улітку.

5. Одну літеру н слід писати в усіх словах у рядку:

Г страше..о, пісе..ий, ра..ій.

6. Не з усіма дієприслівниками слід писати разом у рядку:

Г не/добачаючи, не/просячи;

7. З формою іменника в родовому відмінку вжито прийменник у рядку:

В поза нормою;

8. Через дефіс слід писати всі прислівники в рядку:

Б по/українськи, казна/коли, з/краю/в/край;

9.  У якому рядку всі прислівники слід писати разом?

Г до/пізна, по/моєму, на/певно.

10. Прийменник у слід ужити в рядку:

В підтримати (в, у) хвилюючий момент;

Объяснение:

В узагальнено-особових реченнях присудок вказує на дію, яка може виконуватися будь-якою, тобто кожною особою. Вони означають загальне судження, правило, закономірність. Головний член (присудок) у таких реченнях найчастіше виражений дієсловом у формі 2-ї особи однини теперішнього чи майбутнього часу (Багато будеш знати — швидко постарієш (Нар. тв.)). Рідше значення узагальненої дії можуть передавати інші форми дієслова: 1) 1-а особа однини і множини (Що маємо, не дбаємо, а втративши, плачемо (Нар. тв.)); 2) 2-а особа однини наказового Не кажи «гоп», доки не перескочиш (Нар. тв.)); 3) 3-я особою множини теперішнього часу (За одного битого двох небитих дають (Нар. тв.)); 4) форма чоловічого роду минулого часу (Цілив у ворону, а попав у корову (Нар. тв.)).

Узагальнено-особові речення переважно вживаються у прислів’ях та приказках, а також у художньому, публіцистичному стилях мовлення.