Останнім часом я помітила, що мої однокласники мало звертають увагу на добрі чи погані вчинки наших однолітків. Та стався один випадок, який змусив і мене, і моїх ровесників замислитися над тим, що сталося. Я відвідую заняття школи карате. Стало відомо, що Ігор П. із нашої групи дуже сильно вдарив дівчинку — однокласницю. Ми знали, що за Ігорем давно закріпилася слава першого бешкетника в школі. Але щоб ось так... Тренер довго розмовляв із батьками Ігоря й дівчинки, а потім було прийняте рішення. На одне з тренувань прийшли батьки обох сторін. Ми вишикувалися в дві шеренги. Ігор роздягнувся до пояса й пройшов через наш стрій, а ми, доторкаючись до нього своїми поясами, висловлювали своє обурення. Ігор плакав. Йому не було боляче, він плакав від сорому за свій вчинок. Далі він підійшов і вибачився перед усіма: перед дівчинкою, її батьками, своїми батьками, перед тренером, і перед кожним із нас. Я думаю, що це буде йому уроком на все життя. Ігор після цього дуже змінився, навіть сам став зупиняти бешкетників, які негідно поводили себе в школі.
Якщо я був бы чарівником, то зпершу знищив лінь. Тому що через неї ми не можемо нормально виконувати поставлені задачі, досягти цілі. Лінива людина навряд чи доб'ється чогось в житті, ніж та, котра завджи трудиться. Далі я би позбувся гордості, оскільки з нею нам важко йти на компроміс, признавати власні недоліки, щоб рости духовно, находити друзів. Треба вміти признавати помилки і вчитися на них. Ще я би не хотів бути занадто запальним, аби доводити до кінця усі справи. Мені важко робити вироби на трудовому навчання, але, якщо я буду терплячим, то зароблю гарну оцінку по цьому предмету і наберуся досвіду, тому, напевно, від цієї риси я хочу позбавитись більш усього.
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
