Рідна земля
Хіба є щось дороще, блище, краще, ніж рідна земля? Тут ти робив перші свої кроки, пізнавав світ, знайомився з природою, з людьми. Тут ти вперше почув звуки материної мови й відчув себе людиною. На цій землі ти усвідомив, що належиш до великої спільноти людей, яка називається рідний народ, і що ти багато в чому подібний до них - своїх людей. Ти зрозумів, що вони все-таки скоріше поспівчувають тобі, прийдуть на до ніж хтось чужий. Адже нас об'єднують одна історія, одна мова, ті самі звичаї. Чи ти поїхав би колись за кордон, як би трапилась така нагода? Так! Хотів би побачити, як живуть інші люди, які в них міста, села, яка земля, яке небо…Мабуть в інших народів є чому повчитися. Але я нізащо не погодився б назавжди покинути Україну, хоч би як добре там не жилося, бо наша Україна таки найкраща в світі. Де є ще така гарна природа, такі розлогі родючі поля? Де ще є такий величний Дніпро, такі зелені Карпати й мальовничий Крим? Нам треба тільки любити й працювати для неї, землі рідної.
Мені доводилося гати багато явищ.
Восени любить впасти перший сніг. Потішить дітвору і тут же розтане. Пригадую рідкісне явище – блискавку одного зимового дня. Стрімко налетіли темні хмари. Блискавиця освітила білу землю. Навздогін прогуркотів голосно грім. І побігла вона далі, забираючи із собою страх. Через деякий час погода знову стала сплячою та доброю.
Не один раз бачив, що у морозний ранок поверх снігу утворюється льодова кірка, тому він хрустить під ногами. У теплу погоду нога провалюється у м’яке снігове покривало.
Явищ є багато, усі вони дуже різні, тому їх доводиться часто гати.
