Прочитайте текст. Поділіть його на абзаци. Виділіть ССЦ.

Визначте тему, основну думку, стиль та тип мовлення,

внутрішньотекстові зв’язки. Випишіть ключові слова. Обґрунтуйте

свій вибір. Які мовні одиниці є метатекстовими?

Із самого початку «Енеїди» складається думка, що мова поеми – це

невідшліфована розмовна стихія, що автор ставить собі за мету

продемонструвати багатство української мови, не дбаючи про спеціальний

відбір із стилістичною метою. Численні дослідники «Енеїди», опрацьовуючи

багатство її лексики, указують на такі особливо широко використані в ній

лексичні групи: назву одягу (окремо: головних уборів), назви предметів

домашнього вжитку, ремісничих знарядь, назви різноманітних будівель і

засобів пересування на суші й на морі, назви страв і напоїв, ботанічна номенклатура, назви диких і свійських тварин і птахів, назви свояцтва й

спорідненості, військова термінологія. За М.М. Пилинського, у поемі переважає лексика конкретна, що й створює майже

чуттєву конкретність її образів, проте І.П. Котляревський чимало вживає

абстрактних слів, частково запозичених з інших мов, на позначення різних

почуттів, властивостей і станів, а також суспільних явищ. Відповідно до

традиції травестійних творів і загального змістового спрямування особливо

характерною для поеми І.П. Котляревського є розмовно-побутова лексика з

яскравим емоційним забарвленням (жартівливим, іронічним, пестливим,

фамільярним, лайливим тощо). Багатство і розмаїття усної розмовної лексики

у поемі «Енеїда» І.П. Котляревського знаходить своє продовження у

нагромадженні фразеології. П.П. Плющ відзначив майже 400 ідіоматичних

зворотів, поділивши їх на 70 семантичних груп. Індивідуально-авторську

видозміну фразеологізмів «Енеїди» досліджував М.Ф. Алефіренко. Серед

типових він виділяє такі прийоми трансформації фразеологізмів: алюзію,

подвійну актуалізацію, вклинювання, дискантне розташування компонентів,

субституцію компонентів, граматичну метафору, порушення стилістичної

дистрибуції, еліпсис і контамінацію. Особливо часто, за дослідника, І.П. Котляревський використовує прийом дистантного

розташування лексичних компонентів фразеологізму. Аналізуючи

використання лексичних синонімів у поемі «Енеїда», Л.А. Лисиченко робить

такі висновки, що, по-перше, автор використовував синоніми не стихійно «з

метою викинути на очі читача все багатство словника народної мудрості»,

а переважно цілеспрямовано, згідно з художньо-естетичними настановами.

По-друге, при оцінці лексичних синонімів і лексичного складу цього твору

взагалі необхідно розрізняти мовну партію автора й мовну характеристику

персонажів, позицію персонажів.

Синоніми-лайки автор уживає переважно як засіб типізації персонажів. По-

третє, синонімічні ряди в тексті складаються з двох, частіше з трьох одиниць.

Двослівні ряди вживаються з метою уточнення, трислівні – з метою підсилення

інтенсивності дії чи міри виявлення (О. Важеніна).