Мама каже, що у мене непростий характер, хоча я так не вважаю. Можу сказати, що я досить запальний і переймаюся від найменшої іскри. Але при цьому ніколи довго не тримаю образи, швидко прощаю і забуваю. Мені здається, що якщо довго носити в собі образу, обдумувати її, переварювати, то вона наростає як сніжний ком і починає тебе душити. Вона тягне вниз і робить тільки гірше своєму носієві.
Я вважаю, що жити треба по справедливості, і найбільше мене зачіпає, якщо я бачу, що когось обманюють або надходять з ним безчесно. Тоді я намагаюся зробити все можливе, щоб правда виплила. Багатьом це не подобається, і іноді у мене з-за цього навіть бувають проблеми, але такий вже я.
Я розумію, що мій характер далекий від ідеалу, і є у мене негативні риси, наприклад, лінь. Іноді буває, що є робота, яку терміново потрібно зробити, а мені хочеться просто полежати на дивані або подивитися телевізор. Я намагаюся з цим боротися, але буває, що програю. Тоді доробляти необхідну роботу доводиться вночі або напередодні здачі. Звичайно, я розумію, що лінь – це погана якість і його треба позбутися, я буду намагатися і сподіваюся, що з часом у мене вийде.
Ще у мене є певна частка романтики. Наприклад, я дуже люблю милуватися заходом або сидіти вночі на березі озера і дивитися, як у водній гладі відбивається луна. В такі моменти в моїй голові виникають думки про щось важливе, а іноді навіть народжуються вірші. Правда, я нікому їх не читаю, зберігаючи тільки для себе.
Що стосується друзів, то їх у мене не дуже багато, але всі вони перевірені. Я дуже ретельно підходжу до вибору свого кола спілкування. Мені не подобається, коли навколо багато людей, які називають себе твоїми друзями, а насправді на них не можна покластися. В свою чергу я готовий до своїм друзям в будь-який час і всім, чим зможу. Я з упевненістю можу сказати, що вони можуть на мене розраховувати у важку хвилину.
Всі ми не ідеальні, але кожен з нас особливий. І якщо ми будемо боротися зі своїми недоліками, то одного разу можемо стати краще.
Пам’ятник має чималі розміри. Висота бронзової кінної статуї – більше 10 метрів. Її встановлено на високому гранітному п’єдесталі, що імітує дикий неотесаний камінь (постамент спроектовано київським архітектором В.Ніколаєвим).
Гарцює неспокійний кінь. Міцною і вправною рукою стримує його полководець. Упевнено тримається він у сідлі, силою налито його могутню постать. Лівою рукою придержує гетьман кінський повід, правиця стискає булаву – символ гетьманської влади.
Докладно й ретельно зобразив скульптор одяг Хмельницького: козацький жупан, свиту, шаровари. Поблискує бронзою на боці шабля.
Погляд приковує лице гетьмана – настільки виразним зробив його скульптор. Глибокі зморшки перерізали високе чоло. Ще суворішим немолоде обличчя гетьмана роблять довгі козацькі вуса. Тяжка задума на чолі, втома й неспокій в очах. Незмірно тяжкою є відповідальність за людські життя, за долю народу.
Ще здалеку пам’ятник чітким силуетом вимальовується на тлі неба. Чудово гармонує кінна статуя з обрисами Софійського собору, що височіє неподалік.Объяснение:
