slojnaa
11.11.2021 16:45

ІСТОРІЯ книжки
Давно-давно на землі не було книжок, бо люди ще не вміли їх
робити.
«Сторінками» найдавніших книжок були камені, стіни печер, во-
яцькі щити. Писали на всьому. Бо ж не було тоді ані паперу, ані
олівців. Далі люди додумалися писати на глині, яку потім сушили й
випалювали у вогні. Та хіба на глиняних сторінках-цеглинках багато
напишеш? До того ж ці книжки були важкі. Коли, скажімо, якийсь
учений збирався в дорогу і брав із собою дві-три такі «книги», йому
потрібен був віз.
Із часом люди навчилися робити зручні й легкі книжки - з тон-
кої козячої або телячої шкіри. Першу таку книжку зробили в старо-
давньому місті Пергам, через те папір зі шкіри й назвали пергаментом.
Справжній папір, що на ньому пишуть зараз, люди навчилися
робити дві тисячі років тому. Тоді й почали в багатьох країнах писати
книжки на папері. Саме писати, бо книжки ж тоді були рукописні.
Тепер книжка всюди поруч із нами (О. Єфімов).
План текста сделайте

Нажмите на рекламу ниже и сразу увидите ответ
Популярные вопросы:
Ответ:
viktorrudnik53
07.09.2021 12:32

Є декілька варіантів

1) Доброго дня, Оленко!

Пише тобі твоя подруга Галинка. Зараз я відпочиваю на канікулах у своєї бабусі. Мені тут дуже цікаво. Зранку я допомагаю своїй бабусі нагодувати домашніх птахів та тварин. Це цікаво тому, що для малесеньких курчат та гусенят бабуся готує спеціальний корм, замість води дає відвари трав. Все це робиться для того, щоб малята не захворіли. А ще я рву траву для кози, мию посуду, прибраю у кімнаті.

Бабуся навчає мене збирати і сушити лікарські рослини, а потім робити з них чудодійні відвари.

Тут , з якими ми ходимо на річку купатися, дивимося фільми, граємо в цікаві ігри. А ще мені подобається смчне і цілюще козяче молоко.

Пиши, як проводиш канікули ти.

До зустрічі!

Галинка.

2) Привіт, Тетянко!

Було дуже приємно отримати твого листа! Вітаю тебе з обранням старостою класу. Я вірила, що оберуть саме тебе, бо ти дуже відповідальна та кмітлива.

Почну з головного – я навчилася кататися на велосипеді! Ти ж пам'ятаєш, як мені цього хотілося. Свого в мене не було, а друзі, якщо і пропонували мені покататися, то не недовго. А для того, щоб навчитися хвацько крутити педалі, потрібен час…

Та сталося диво – батьки купили мені велосипед. Тепер я не розлучаюся зі своїм двоколісним другом. Звичайно, катаюся я ще не ідеально, постійно збиваю коліна та набиваю синці, але рівновагу тримати вмію.

Минулого тижня в нашій школі був день зустрічі випускників. Традиційно старшокласники готують для них розважальну програму – співають, танцюють, розповідають чудові історії і декламують вірші. Цього разу наша вчителька з музики попросила мене зіграти на святковому концерті «Італійську польку»! Уявляєш?!

Я дуже нервувала – це ж мій перший сольний виступ на сцені. Найбільше боялася, що від хвилювання забуду ноти, але все пройшло пречудово. Всім дуже сподобалось. Стільки оплесків я ще ніколи не отримувала.

Напиши мені одразу, як отримаєш листа! Чекаю на твою відповідь!

Оля.

3) Привіт, Володю!

Отримав твого листа, велике Володя, я такий радий, що тебе в класі вибрали старостою. Від усього серця я тебе вітаю!

Я теж хочу розповісти про свої успіхи: наш клас по успішності в школі найперший. Розповім тобі трохи про наше шкільне життя.

Наш клас досить дружний, і ми намагаємося завжди придумувати цікаві нові справи. Наприклад, в даний час організовуємо ляльковий театр. Хлопчаки майструють реквізит, ляльок, а дівчатка шиють лялькам костюми. На новорічному ранку плануємо прем'єру. Нам у всіх наших справах допомагає Світлана Олександрівна, класний керівник.

Всі учні нашого класу вчинками і справами намагаються зберегти звання переможця.

Дорогий Володимир, від усієї душі вітаю і тебе, і всіх твоїх близьких з наступаючим святом - Новим роком! Як ти думаєш провести канікули? Напиши мені. І ще: якими справами твій клас може пишатися?

До скорого побачення!

Твій друг Сергій.

4) Доброго дня, люба подруго!

Хочу привітати тебе з наступаючим Новим роком! Нехай здійсняться твої найзаповітніші мрії! Дуже сумую за тими теплими літніми днями, які ми проводили з тобою! Як ходили до лісу, відпочивали біля озера, допомагали моїй бабусі на городі!

Хочу спитати, як там Рекс? Мабуть, уже підріс і не такий кумедний! Як у тебе справи? Що нового? Чи є у вас сніг? У нас снігу було багато, але потеплішало і він розтанув!

Ще трохи, і скоро канікули! Прикро, але приїхати ми не зможемо. Але дуже хотілося б!

Пиши, чекаю на відповідь!

5) Доброго дня, Василю!

Одержала твого цікавого листа й дуже зраділа. Добре, що справи в тебе йдуть гарно. Василю, я нерідко згадую щасливі дні, які ми провели з тобою в таборі відпочинку. Мало не щодня мені уявляються милі знайомі картини: сосновий ліс поблизу табору, дзеркальне плесо ставка серед мальовничого краєвиду, галявини, вкриті пахучими лісовими квітами.

Чи пам’ятаєш ти, друже, як весело було всім у день відкриття табору відпочинку? Але ж як швидко пролетів місяць, і от вже час їхати додому! Так не хотілося розлучатися з тобою: ми зробилися такими близькими друзями. Це вперше в моєму житті.

Васильку! Перше вересня наближається. Незабаром продзвенить голосний шкільний дзвінок, і всі ми сядемо за парти. Тож напиши мені, як почався новий навчальний рік у вашій школі. Чи ти нарешті вирішив, яке хобі буде цікавити тебе в наступному році? І найголовніше: чи приїдеш ти наступного літ до табору відпочинку? Я б дуже хотіла цього. До побачення, друже мій.

З найкращими побажання твоя подружка Ліза!

0,0(0 оценок)
Ответ:
Дедушка91
26.07.2022 14:03

У кожного своя життєва історія. Впродовж усього життя людина переживає багато різних ситуацій. Та все ж, є історії, які неможливо забути. Вони закарбовуються у пам’яті назавжди.

Про один з таких незабутніх випадків хочу розповісти і я.

Було це у травні. Ми з татом повертались з прогулянки. Коли заходили до під’їзду, нашу увагу привернув шурхіт біля поштових ящиків. Яким же було наше здивування, коли ми побачили двох молоденьких голубів, які ще не вміли літати. Вони сполохано тулились одне до одного, шукаючи прихистку в темному кутку. Вдома ми розповіли про знахідку мамі, яка через декілька хвилин моїх благань погодилась забрати птахів в дім.

Таким чином, у нас з’явились нові маленькі мешканці. Спочатку вони покірно сиділи в паперовій коробці, а потім почали вивчати нове оточення і обережно приймати їжу з рук. Через деякий час ми переселили птахів на балкон. Там вони розправляли крила і намагалися літати. Коли голуби зміцніли , тато відніс їх на горище, де їх радо прийняли у свою голубину родину пернаті, які чисельно гніздились саме у цьому місті.

Ось така незабутня пташина історія ввійшла до моїх життєвих вражень та спогадів.

0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota Оформи подписку
logo
Начни делиться знаниями
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси ai-бота