До ть будьласка провідміняти в порядковий числівник дві тисячі сьомий рік​

Хтось з французьких класиків сказав, що праця — це задоволення. Брюсов називає її радістю. Марксисти стверджують, що саме праця створила людину. "Трудовые будни — праздники для нас", — співалося в одній радянській пісні. За всіх часів трудівник був шанованим членом суспільства, а ледаря, ледацюгу воно гудило. Релігія стверджує догму про працю "у поті чола свого". Але ніхто привселюдно не говорив, що людина трудиться заради грошей, заради свого матеріального благополуччя. Розуміли це, я вважаю, усі, але вголос якось не прийнято було про це говорити, вважалося ледве не соромітним. Це, мені здається, помилковий сором. 

Звичайно, людина не повинна все життя працювати тільки заради грошей. Але от на Заході (а тепер часто й у нас) студент у вільний від занять час виконує роботу, до якої не лежить душа, щоб оплачувати своє навчання. Так, він працює заради грошей. Але ж і заради того, щоб у майбутньому працювати там, куди його покликало серце. Праця в тій області, до якої є схильності й інтерес, праця за велінням серця і розуму розкриє в людині всі її здібності, таланти, а може, і геніальність. Оцінка такої праці — не менш важлива обставина, ніж визнання її суспільної значимості, користі. І не слід приховувати від себе і навколишніх, що ти хочеш одержувати за свою працю більше грошей. Кожна праця повинна бути оплачена відповідно, інакше людина втрачає стимул до неї. Як здорово, коли робота — це не тільки б добування засобів для існування. Улюблена робота — це так багато для людини! Улюблена — але не безкоштовна. 

Гідна оплата праці дає людині можливість не думати постійно про хліб насущний, а зосередитися на підвищенні своєї кваліфікації, на вивченні досвіду колег, зрештою — на підвищенні свого інтелектуального рівня. Це вже справжня творчість у праці. Заради такого задоволення, щастя, радості варто працювати до сьомого поту. 

Коли ми чуємо, що країну захлеснуло хабарництво, ми дружно обурюємося. Брати хабарі, як і давати їх, — це аморально, негідно. Але я нещодавно почув, що в лікаря-реаніматора дитячого відділення при пологовому будинку оклад 225 гривень. І не в початківця, а в того, що має за плечима десять років роботи. Від нього, його праці залежить найголовніше — життя немовляти. Я не буду засуджувати цього лікаря, якщо він не відмовиться від добровільної платні за працю від нескінченно вдячних батьків. За вимагання грошей у подібних і інших ситуаціях людський суд суворий. Та й не тільки людський. 

І все-таки: заради чого працює людина? Заради того, щоб утримувати себе, свою родину, протриматися, так би мовити, "на плаву", або заради того, щоб реалізувати свої здібності, свої таланти, свої амбіції, навіть своє честолюбство? Я вважаю, що поштовхом, можливо, і є перше, але будь-яка людина все-таки мріє чогось досягти в цьому житті, розкрити свої здібності, показати, що вона не гірша за інших, що вона чогось варта.     

Крокодили виникли 200 мільйона років назад.  Ці сильні хижі рептилії, активні переважно вночі, живуть як у воді, так і на сушіКрокодили майже не змінилися з доісторичних часів, коли вони населяли землю разом зі своїми близькими родичами — динозаврами.
У крокодила плоске видовжене тіло, вкрите роговою лускою, під якою є міцні кісткові пластини. Очі розміщено зверху на голові, ніздрі — високо на кінці видовженої морди. У крокодила довгий м'язистий хвіст, стиснутий з боків, короткі могутні ноги. Задні кінцівки — чотирипалі, на передніх — по п'ять пальців.Гострі міцні зуби у крокодилів служать для того, щоб хапати і подрібнювати їжу.Крокодили поширені в тропічних і субтропічних регіонах..Вдень крокодили мляві. Переважну частину дня вони гріються на сонці на піщаних пляжах і мілинах. Надвечір вони стають активнішими і вночі полюють на рибу, черепах і навіть на великих ссавців. Як і всі великі хижаки, крокодили чатують на здобич. Лежачи у мулистій засідці або повільно плаваючи біля берега подібно до старої колоди, рептилія вистежує, а потім стрімко атакує жертву. Схопивши здобич дужими щелепами, крокодил затягує її під воду, де тримає, доки вона не задихнеться.На тілі у крокодилів немає потових залоз, тому під час значного підвищення температури тіла, піт виходить через залози, розміщені біля очей. Найчастіше вислів «Крокодилячі сльози» вживається у значенні коли людина імітує вдаване співчуття чи лицемірство.