Закінчити думку.

1. Відокремлена обставина – це обставини, виражені одиничними дієприслівниками й діє­прислівниковими зворотами.

2. Речення з відокремленими обставинами використовуються з метою конкретизувати зміст однойменного попереднього члена, звужуючи або обмежуючи його значення

3. Відокремлені обставини на письмі...

2. Переписати, підкреслити відокремлені обставини, виражені одиничним дієприслівником.

1)Лишившись сама, Маріанна заходилася писати листа.

2) Не схилившись, води не нап`єшся.

1) Устало сонце з-за могили, раділи люди встаючи.

2) Не вечерявши, ліг Македон на дивані.

3) А пісня, наростаючи, пливла над берегом.

1. Переписати, підкреслити відокремлені обставини, виражені дієприслівниковим зворотом.

1) Хвилюючись і все ще не отямившись, солдат розповідав про себе.

2) А молодим бувши, хто не захоплювався?

3) Пихкаючи, зупинився паровоз.

4) Чіпка, вибившись із сил, лежав.

5) І, вибігши з хати, пішов у садок.

2. Пунктуаційний практикум.

Переписати, поставити розділові знаки, підкреслити відокремлені обставини.

1) Микола Кузьмич стояв спершись на верстат мовчки стежив за розмовою.

2) Тільки під’їжджаючи до рідного міста Ігор зрозумів наскільки він скучив за домом.

3) Рано-вранці Петрусь пробрався до свого селища і лежачи в буряні з насолодою гав як драпають гітлерівці.

4) Степ мовби спочиває вичахаючи м’яко оповиваючись духмяними сутінкам.

5) Петро сидів зіщулившись чекав слів директора.

3. Творче конструювання

У поданих реченнях виділені слова замінити фразеологізмами (з довідки)

- Працюють люди на ланах дуже важко.

- Нічого вже сидіти нам без діла.

- У таку спеку він випив склянку води зразу.

- Назад ми поверталися дуже швидко.

- Жили вони тепер з великими труднощами.

- Куди так рано зібрався голодний?

Довідка: лиха прикупивши; склавши руки; не відчуваючи під собою ніг; не розгинаючи спини; не ївши, не пивши; не переводячи духу.

Проте є й інші легенди про жайворонка. Одна з них допомагає людям глибше сприйняти і зрозуміти суть людського первородного гріха. Бог, коли творив жайворонка, підкинув високо вгору грудку землі, і з неї з'явилася сіра, наче земля, пташка — Жайвір. Він злетів високо-високо, досяг неба й побачив ангелів. Від того так загордився, що кинув виклик самому Всевишньому: "Биймося, Боже, хто кого зможе!"... Отож і тепер, злітаючи вгору, Жайворонок ніби похваляється: "Полечу по небу, по небу! Схоплю Бога за бороду, бороду!" А тоді каменем падає вниз із криком: 
 "Мене Бог бив-бив! Бив києм києм! І на землю кинув, кинув кинув!" Або ж бере дзьобом соломинку і злітає в небо. А коли падає, кинувши її на землю, скаржиться: "Кий упав кий упав!" 
Вважається, що жайворонок навесні прилітає з вирію на землю найпершим. "Ще по горах сніги лежать, а в долинах криги стоять", — співається у веснянці, а жайворонок — уже тут. "А я тії криги ніжками потопчу, кубельце зів'ю і діток наведу..." В іншій веснянці ранній приліт жайворонка пояснюється тим, що його "пташки били, з вирію виганяли". Жайворонок — це, очевидно, жертовна пташка, яка іноді й гине, проте забезпечує прихід весни. 
22 березня на свято Сорока мучеників в Україні жінки пекли (а подекуди й зараз печуть) із тіста печиво — "жайворонків" у формі птахів, пташиних лапок, лялечок. Вони символізували душі покійних і навіть, за віруваннями, на певний час заступали їх. Це був жертовний хліб. Таке печиво роздавали дітям, а вони вже з "жайворонками" обов'язково гасали селом чи полем; залазили на дахи й дерева; підкидали "пташок" угору; самі їли і птахів годували крихтами та голівками з печива. Іноді "жайворонків" ховали в сіні, закопували в землю, кидали в річку або піч. 
Є підстави вважати, що "жайворонків", а також печиво "буслові лапки" пекли й у пам'ять про померлих дітей. Вважалося, що померлі діти загадковим чином пов'язані з живими й можуть впливати на майбутню народжуваність. Відомо, що колись ображені на дорослих діти, як ритуальне прокляття, оголошували старшим, що в них ніколи не буде "жаврунків". 
Про особливе пошанування божої пташки свідчить і те, що людям заборонено вживати жайворонків у їжу, вбивати, взагалі кривдити. 

У народі кажуть" брехнею ". і це є дійсно так. за до брехні людина здатна вплинути на думку соціуму, та тільки один раз. багато хто намагається за до брехні покращити думку про себе, та коли правда викривається ідуть важкі наслідки. у кожного є миті ,іколи настають сумніви: сказати правду чи збрехати. брехня солодка, але короткочасна, брехня - легка стежка, та чи приведе вона до цілі? 
я вважаю, що людині краще залишатися правдивою, і не втрачати довіру рідних через якісь дурниці. нещодано я читала оповідання про пастушка. хлопець нудьгував, і почав кликати на до ніби то на його овець напав вовк. це подіяло, і люди, що були поюлтзу збіглися на до пастушка дуже розвеселили невдоволені лиця людей, які зрозуміли, що їх пошили в дураки. і знову на юнака напала нудьга, він почав кликати на до людей знову. і декілька разів це діяло. та коли на стадо пастушка справді напав вокв він почав горлати, кликати на до та всі його зусилля були марними, адже люди не хотіли повірити брехунові. так розплата за брезню виявилася для пастушка дуже великою- сама більша вівця. так і в нашому житті, свою кар*єрну драбину потрібно будувати на правді.