Укажіть речення, в якому обставина НЕ відокремлюється комою (окремі розділові знаки пропущено).

При в’їзді в село вершників уже чекали юрмлячись край доріжки, босоногі діти (О.Гончар).
Наче повторюючи Мартинові слова гетьман задумливо мовив…(Н. Рибак).
Він несподівано з'являвся в степу на шляху чи вийшовши з-за могили чи ви з яру високий, кремезний... (В. Підмогильний).
Повісивши голову поплентався Федірко з вигону. (Ю. Збанацький.)

Брат писав тому від чоловічого  роду.
Твір «Мій рідний край» Я народився та живу в Україні, це моя Батьківщина, мій улюблений куточок Землі. Я дуже люблю мальовничу українську природу. Безкрає синє небо, яскраве сонечко, густі трави та квіти, міцні стрункі дерева. В усі пори року вони для мене найпрекрасніші в світі. Хоч, я впевнений, на Землі є багато красивих місць, не схожих на мою країну, і для тих, хто там народився, вони – найгарніші. І я б також хотів подорожувати та побачити всі дива світу на власні очі. Тут, в моєму рідному краю, живуть мої найближчі люди – батьки та друзі, знайомі та сусіди. Завдяки ним я відчуваю себе частиною життя, почуваю себе як удома – потрібним та коханим. Звичайно, інколи між нами трапляються випадки непорозуміння, та це не псує наших відносин. Люди, що живуть поруч зі мною, розділяють ті ж радощі, турботи та сподівання, незважаючи на те, хто вони за національністю та якою мовою розмовляють. Бо рідний край – це не місце на карті, не держава навіть, це кохання в серці. Мій рідний край – це мова, пісні, книжки. Це знайомі з дитинства казкові герої. Це найперші спогади про власне життя. На мою думку, втратити все це – величезне горе. Згадуючи про людей, яким доводилося залишати Батьківщину та жити на чужині, я можу уявити, як важко їм було. А ще гірше – бачити свій рідний край у занепаді, зруйнованим війною… Усі ми на Землі – добрі сусіди, кожен з нас іде непростим шляхом власного життя. Ми маємо поважати одне одного. Я хочу, щоб ми жили мирно, щоб назавжди зберегти недоторканими дорогі для нас рідні місця, що для кожного з нас свої власні.

Толерантність — це вшанування чужих почуттів , поглядів , вірувань , звичаїв , які б не були , хоч і суперечливі нашим. Ми повинні ставитися один до одного в дусі Братерства!

Наприклад , людина , яка не щира , але за певних обставин прагне проявити себе з хорошої сторони , толерантно спілкуватися з іншими , але водночас відчувати ненависть , підлість і відчуття не поваги , то таку людину толерантною ні в якому випадку не назвеш. Це «іноторелантні» люди , тобто протилежні до толерантних , але все ж таки людина , яка толерантна , якій властива особлива поведінка , особливі риси характеру то вона зможе досягнути успіху в спілкуванні , заслужити повагу до себе від оточуючих.