Прочитайте виразно уривки з твору Б. Антоненка-Давидовича «Крила

Артема Летючого». Знайдіть у текстах частки, визначте їх розряд.

1. В селі Артема вважали за дивака. Горілки не пив, до церкви його хіба що на налигачі

тільки затягнеш, тяжко працював на маленькому клапті землі, що ледве могла прогодувати

його сім'ю, а книжки купував. Бувало, на ярмарку люди, спродавшись, і до шинку заглянуть,

а він – ні-ні. І замість того щоб, як годиться доброму господареві, хильнути чарку-другу й

заспівати веселої, він купить на виторгувані гроші книжку з малюнками та так же на неї

дивиться, так її рукою гладить, немовби хтозна-яке добро придбав! І вдома ввечері потім

марно лій переводить, луплячи очі в ту книжку. А для чого то? Не пан же який, не піп, навіть

не писар з розправи, а собі мужик! Хіба то мужицьке діло книжки читати!..

1уривок:

2. І то сказати: птах птахові не рівня! Той птах швидкий, моторний, той повільний,

важкий, а той, дивись, і – так собі. З вигляду наче й птах, а тільки й слави тієї, що крила в

нього є,– курка в дворі, приміром... А от за морями-океанами, у вирії, птах страус водиться.

Літати той птах не може, бо хоч у нього і є крила, та ті крила йому ні до чого, бо в нього вся

сила – в ногах. Ноги довгі й цибаті. І біга на тих ногах страус дуже швидко. Отак, як кінь. Ну,

тільки й кінь не всякий за ним уженеться! Хіба що от огир з графського маєтку, той міг би, а

наші мужицькі шкапи його не наздогнали б, бо птах прудкий.​

Відповідь: так вірю, як правило людина за природою хороша ,чуйна,щира. Але , іншою її роблять інші люди . Наприклад: була дівчинка яка мала все батьки їй давали все ,що вона хотіла . Але була інша дівчинка яка не мала нічого що мала вона. Бідна дівчинка почала завидувати, брехати про неї . Хоча багатша дівчинка нічого їй не зробила. Коли вона пішла до школи про неї говорили всі погано. Вона закрилася в кімнаті і плакала ,не любила весь світ. Вона дізналася які бувають люди брехливі, нечисті. І сама брала з цього приклад тому ,що вона хотіла відімстити дівчинці.

як думаєте якби та дівчинка такого не зробила це зробив хтось інший?

А якби то дівчинка взагалі не знала, що таке буває брехня , зло , лицемірство. Діти в дитинстві дуже чисті, щирі, не брехливі. Доки не пізнаєш світ з поганої сторони.

Пояснення:

   Що це за гамір надворі? Невже знову пташки бавляться в пухнастому сніжку? Так, і дійсно, маленькі та прудкі вони літають навипередки з вітром та сніговієм, над садком у пошуках поживи.

    У  дворі  нашого будинку росте горобина. Давно вона росте, гордлива ті іноді журлива  красуня, з солодким червоним намистом. Кожної зими сніжок ніжно додає до її намиста, срібний свій оксамит. Я  навіть не пам"ятаю коли її там  ще не було. Стара вона та розлога. Ніби царівна усьго саду. Останнім часом до неї часто прилітають маленькі друзі - птахи. Щось щебечуть, звеселяють її, розказують про свої пригоди...

   Ось і сьогодні стою я біля горобини і чую, як птахи розмовляють зі стареньким  деревом.

- Люба горобино, як ми вдячні тобі, що в золоті осені ти не забула про нас і приберегла  свої ягідки, наше улюблене ласування.

-Так , так -защебетали інші пташеки і стали весело стрибати по її старих гілках, струшуючи маленькі сніжинки.

-Ні, це не ви мені дякувати повинні, а я вам - ніжним голосочком відповіла садова царівна. -Якби не ви, мої маленькі, весною гусінь поїла б мої ніжні листочки, пахучий цвіт би осипався і не було б ягідок. Так я й стояла б в зажурі весь час.

-Та ми ж друзі! І завжди будемо допомагати  один -одному! Ти для нас, як матінка- годувальниця, ми ніколи не забудемо твоєї щедросі - весело зачиркали пташеки. - Тепер жодного дня більше не буде, коли б ти журилася. Завжди прилітатимемо ми, твої помічники й розрадники.