2.Укажіть речення, у якому відокремлене означення виражене дієприкметниковим
зворотом.
А Зачаровані подорожні сиділи й мовчали.
Б Оповитий тишею степ дихав пахощами росяних трав.
В В імлистій далині, осяяні срібним промінням місячним, стояли широкі лани золотого жита та
пшениці.
Г А он старе Монастирище, колись козацькеє село.

3. Укажіть речення з відокремленою прикладкою.
А І Оксану, мою зорю, мою добру долю, що день божий умивали.
Б Над берегом послався невеликий, густо засвічений білою ромашкою луг.
В Виснажені атаками й великими втратами, німці не витримали грізного натиску полку.
Г Голубу сорочку в перехваті підперезано матер’яним поясом з китицями.

4. Поширене означення НЕ ТРЕБА відокремлювати комами в реченні (розділові знаки
пропущено)
А Озеро оточене густими кущами та високими вербами було не широке а довге.
Б Легенький попілець підхоплений силою вогню злітав догори та розходився навколо.
В Найдовше сніг тримається в затінку або в присипаних листям чи землею ровах.
Г Застебнутий на всі ґудзики він стояв справді як соняшник у цвіту і тішив мені очі.

-Привіт,Світлана.
-Привіт, Соні. Як в тебе справи?
-В мене добре, а в тебе?
-Чудово. Куди ти йдеш?
-Я йду на додаткові заняття з англійської мови,а ти?
-Я йду займатися танцями, ти сильно поспішаєш?
-ні, а що?
-це добре, я хотіла запросити тебе на день народження, який відбудеться в п'ятницю о 6 годині вечора. ти прийдеш?
-так,звісно я прийду. Що тобі подарувати?
-Нічого.
-Як нічого я так не можу, прийти та не подарувати нічого.
- Ну тоді придумай сама, я не повинна знати, що ти подаруєш.
-Ну добре ,тоді я пішла купувати тобі подарунок, до п'ятниці
-Гаразд, до п'ятниці. Бувай
-Допобачення

Лисичка і Журавель

Лисичка з Журавлем у велику приязнь зайшли, навіть десь покумалися. От Лисичка і кличе Журавля до себе в гості.

— Приходи, кумцю! Приходи, любочку! Чим хата багата, тим і погощу.

Іде Журавель на обід, а Лисичка наварила кашки з молочком, розмазала тонесенько по тарілці та й поставила перед кумом.

— Живися, кумочку, не погордуй! Сама варила.

Журавель стук-стук дзьобом — нічого не спіймав.

А Лисичка тим часом лиже та й лиже кашку, аж поки сама всеї не з’їла. А коли кашки не стало, вона й мовить:

— Вибачай кумочку, більше не маю вас чим гостити.

й за те, — пісним голосом промовив Журавель. — А ти б, кумонько, до мене завтра в гості прийшла!

— Добре, кумочку, прийду, чому не прийти, — мовить Лисичка.

На другий день приходить Лисичка, а Журавель наварив м’яса, бурячків, фасольки, картопельки, покраяв усе те на дрібні шматочки, зложив у високе горнятко з вузькою шийкою та й поставив на столі перед Лисичкою.

— Живися, кумонько! Не погордуй, люба моя, — при Журавель.

Нюхає Лисичка — добра страва! Встромляє голову до горнятка — не йде голова! Пробує лапою — годі витягнути. Крутиться Лисичка, заскакує відти й відти довкола горнятка — нічого не порадить. А Журавель не дармує. Дзьоб-дзьоб у горнятко та й їсть собі шматочок за шматочком, поки всього не виїв.

— Вибачайте, кумонько, — мовить, випорожнивши горнятко, — чим хата багата, тим і рада, а більше на сей раз нічого не розстарав.

Розсердилася Лисичка, навіть не подякувала за гостину. Вона, бачите, думала, що на цілий тиждень наїсться, а тут прийшлося додому йти, облизня спіймавши. Відтоді й зареклася Лисичка з журавлями приязнь водити.

ПЛАН:
1.Лисичка та Журавель як друзі.
2.За в гості.
3.Хитрість Лисички та відповідь Журавля.
4.Образа Лисички.