В моєї бабусі, яка живе в селі, за хатиною дуже гарний сад. Особливо весною. Взагалі весна - це такий час коли усе прокидається від сну і ніби знову оживає. Так відбувається і з бабусиним садом. Коли після довгої і холодної зими вперше заходиш у садок, неможливо відвести погляд від оксамитового цвіту яблунь і абрикосів, неймовірно ніжних квітів вишні та груші. Усе цвіте, усе блистить на сонці ніжно-бархатними переливами. Біля сніжних дерев крізь землю просочується нова зелена трава, перші кульбабки і ромашки милують око перехожих. Це все неймовірно гарно. тому я і люблю їздити до бабусі у цей час. Коли ти гаєш за пробудженням природи, здається, ніби сам переродився. Я пообіцяв бабусі що коли виросту буду доглядати за цим садом, адже таку неймовірну розкіш потрібно берегти.
Настала весна. Нарешті, було чути перегукування пташок. Маленький Сергій, йдучи по вулиці, щось тихенько наспівував. Аж раптом почув тихенький писк з кущів. Заглянувши туди, побачив синичку, і тільки розгледівши її , побачив зламане крило. Ця жовто груда пташечка відразу приглянулась хлопчику. Вона була маленька, з тендітним чорним дзьобиком, синенькою голівкою і , надиво, гострими кігтиками. Взявши пташину до рук він відчув м"якенький пух на животику синички, а заглянувши до її чорних ,наче вуглики, оченят, не міг залишити пташку в біді. Сергійко обережно заховав синичку в куртку і побіг додому.Пролунав дзвінок в двері. На порозі стояв розхристаний сергій і якось дивно посміхався. - Що сталось? - спитала мама. - Мамо, поглянь, кого я знайшов! Їй потрібна до пригортаючи пташку сказав хлопчик. - Гаразд. Давай ми її відвеземо до ветеринара. ми ж не лікарі. Добре? - Добре! - на крик радощів прийшов тато. - Що сталось? - занепокоїно спитав батько - Татку, татку , дивись, я знайшов поранену пташечку і ми повеземо її до ветеринара! - Ну це добре, що ти вирішив до крихітці. Ти справжній чоловік! - посміхнувшись наостанок сказав тато. Через кілька тижнів Сергійко з батьками відпустили синичку на волю. Хлопчик пообіцяв їй, що буде допомагати усім тваринам, а вона прилітала до віконечка малого і її підгодовували. Так і зажили з дружбою синички.
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
