Формальне есе "Ще назва є, а річки вже немає"​

Зима прыйшла.Діти грають у снігу та спускаються з санчатах.на вулиці холодно та слякітно.я надягла свою найтеплішу одежину та вийшла на двір.поки я дойшла до школи купила собі какао щоб зігрітися.зайшовши в школи мої руки ще залишалася холодними.усі уроки пройшли добре але ось фізкультура.зайшовши в спорт зал знову стало холодно,бо там нема отоплення.майже увесь урок я бігала та стрибала щоб зігрітися.після закінчення школи знову пішла додому,знову купила какао,знову замарзла.дійшовши додому я зрозуміла що забула у школі портфель з ключами.побіжавши у школу зі всіх ніг я впала в сугріб.я знову прийшла додому,відкрила двері та зайшла.як тут тепло.на наступний ранок я захворіла

если ты парень пишы от теб

Людські можливості об'єктивно не мають меж - вони від походження людини воістину безмежні. Але, тим не менше, кожен людський суб'єкт ставить сам собі свої власні межі, точно так само, як будь-яка група чи спільнота людей колективно ставлять межі своїм індивідуальним і колективним можливостям. Тобто, наприклад, одна людина може сказати: "Я ніколи не зможу стрибнути з парашутом або в басейн з десятиметрової вишки. Це вище моїх меж! ". А інший йому у відповідь: "Нісенітниця! Я сто разів стрибав з парашутом, і взагалі - майстер спорту зі стрибків у воду". Де ж "межа" у кожного з цих людей? Погодься, що він різний і індивідуальний для кожного. І так - в будь-якій області. Людські можливості - це те, що можна безперервно розвивати і вдосконалювати. І для того, щоб для них не існувало меж, основна умова - це ліквідація обмежень і меж, встановлених людьми у свідомості. Якщо у свідомості все надумані штучні межі можливостей людиною зняті, то їх можна розвивати нескінченно.