У наш час інформаційних технологій можемо безпомилково ствержувати що двері до будь-яких знань відкриті кожній людині.Але помічаємо ,що школярі не надто наполегливо засвоюють матеріал.З одної сторони знання шкільної програми можна вважати як потрібними так і нав"язаними.Учнів не вчать цікавитись,а вчать мовчазно,наче раби,приймати те що не завжди подобається.Хороший вислів :"Гризти граніт науки".Коли нам потрібні сучасні,необхідні для життя плоди розуму власних міркувань,солодкі та життєво необхібні як вода,ми гриземо камінь.Молодші школяри які привикли до думки,що їхні питання "недоречні" з погляду страших ,замикаються та небажають розвиватись у пізаннні світу.Не тільки шляхи до знань відкриті кожному але й бажання.Інше питання чи до оточення власної сім"ї,домашня та шкільна атмосфера,розвивати це натхнення дослідження основ буття,чи замкне юний розум.Коли дитина усвідомлює що її бачення є байдужі суспльству,відповідно в неї гасне потяг до життя,його різнобічності.Наступна та найскладніша для батьків стадія,це період пожинання їхніх плодів виховання,а саме підліток спирається на авторитети,що приносить світ,а не на вибір власних переконань.Важливо віднайти особисту жагу до правди,знань,боротись за неї,незважаючи на думку соціума,та рости у напрямках які цікавлять тебе.Такі люди стають вчителями для інших,повадирями сліпих,вони необхідні сучасному світу,який старається погасити вогні дитячих очей.Ці особистості приносять найбільшу користь.
ответ: одного разу пані берта бертолотті отримує поштою семирічного хлопчика з бляшанки конрада, зробленого на заводі. там дітей роблять ідеальними і перш, ніж надіслати батькам, кілька разів тестують. певне, мають свої шаблони і лекала і тому налагодили виробнитцво досконалих дітей. кондрат – ідеальний: чемний, сумлінний, розумний і чесний, але від цього страшенно нудний. довершений кондрат збиває з пантелику свою нову маму і зовсім не має друзів. цікаво, що сама пані бертолотті ідеальною мамою бути не може, якщо брати все ті ж стереотипні шаблони «материнської ідеальності». вона курить цигарки, вельми, коли натужно думає, полюбляє нездорову їжу, неохайна, розсіяна, вона пише собі нагадування на дзеркалі і розкидає по хаті речі. все те, чому зазвичай ідеальні мами оголошують нещадну війну. втім, яскрава індивідуалістка пані берті бартолотті абсолютно щаслива і живе в гармонії з собою. неідеальна для інших, вона ідеальна для самої себе. отримавши випадково дитину, вона проти волі стикається з паралельним світом, де всім заправляють запрограмовані «треба», «можна», «не можна» і десятки правил – і все це в голові однієї дитини. в той час як сама пані берта живе за своїми «хочу» і «не хочу». схоже навіть, що це кондрат вчить берті бути справжньою мамою, а сама берті більше схожа на дитину. берті сама поводиться, думає, приймає рішення як дитина, в той час як конрад мислить абсолютно по-дорослому. контрастна і парадоксальна ситуація. втім, нестлінгер часто в своїх книгах виписує самостійних, серйозних дітей та «здитинілих» дорослих. міняючи таким чином їх місцями, вона дає змогу краще розуміти мотиви вчинків один одного. пані бертолотті неідеальна і зовсім не знає, що потрібно робити. накупивши кондротові іграшок і морозива, вона забуває купити зошити і олівці до школи. проте це її не засмучує, адже в житті дитини є речі значно важливіші за якісь там олівці.
втім, є в книзі і інший герой – антогоніст бертолотті. це аптекар пан егон, який дружить з берті і береться виховувати кондрата на свій манер – йому страшенно імпонує, що хлопчик такий правильний, і тому пан егон всіляко підтримує його в цій ідеальності. виходить – з одногу боку самодостатня, епатажна, яскрава індивідуалістка пані берті бартолотті, з іншого – педантичний, банальний і нудний аптекар пан егон. два різні світи і два різні уявлення про ідеальну дитину. вони отримують початковий матеріал, з якого їм доведеться «виліпити» справжню людину, особистість. от тільки пана егона влаштовує вже те що є, а пані берті – ні. протягом всієї книги конрад розвивається як справжня дитина, відходячи від шаблону «досконалості» .в цьому йому є звичайна дівчинка кіті, яка може і схитрити, і школу прогуляти, якщо потрібно. втім, окрім неї в кондрата немає в школі друзів, бо попри те, що вчительна вважає його «справжнім скарбом», діти його не люблять – він і не підказує, і розказує вчительці, хто прогулює або списує. але не тому, що він погана дитина, а тому що це «правильно» – так його запрограмували. врешті-решт конраду вдається стати звичайною дитиною, що не робить його гіршим, а додає індивідуальності.
объяснение: пиши чи допоміг тобі
